Get Mystery Box with random crypto!

Konkretyka

Логотип телеграм -каналу konkretyka — Konkretyka K
Логотип телеграм -каналу konkretyka — Konkretyka
Адреса каналу: @konkretyka
Категорії: Економіка
Мова: Українська
Країна: Україна
Передплатники: 9.95K
Опис з каналу

Конкретика - економіка, інститути та трішки історії. Актуальна інформація на сайті: konkretyka.net
Купити автору каву: https://www.buymeacoffee.com/OleksandrAnt
Звязок: @konkretyka_bot

Ratings & Reviews

3.00

2 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

1

3 stars

0

2 stars

1

1 stars

0


Останні повідомлення

2023-07-06 19:36:26 Чи врятують мігранти демографію України?

Тему необхідності залучення мігрантів для післявоєнного відновлення я помічав в нашому інфопросторі. Загалом аргументи за стимулювання залучення мігрантів цілком зрозумілі: у нас відбулась демографічна катастрофа, що сильно вплине на економіку (ринок праці, доходи бюджету і тп) особливо в умовах, коли є ризик неповернення значної частини біженців (чим довше триває війна, тим менше повернеться). Тому, в цьому пості я пропоную Вашій увазі поглянути на тему мігрантів з економічної сторони, де все зрозуміло, та соціально-політичної, де ми справді маємо ризики.

Чи демпінгують мігранти рівень оплати праці з подальшою втратою робочих місць місцевих жителів? Звернімось до книги нобелівської лауреатки з економіки Естер Дюфло «Дієва економіка для важких часів» (є українською мовою). Зокрема, на основі великої вибірки актуальних та відомих досліджень, вона зазначала, що немає даних, які б свідчили, що мігранти приносять з собою негативні ефекти. Я робив про це кілька постів, тому нижче скорочено:

- Перша частина: Дюфло та колега посилаються на професора Прінстонського університету Девіда Кардо, який досліджував вплив «Маріельського випадку» на ринок праці в Маямі. Нагадаю, тоді до Маямі та сусідніх міст на човнах одномоментно мігрувало 125 тис. кубинців. В самому Маямі робоча сила зросла на 7%, але за результатами дослідження Кардо мігранти ніяким чином негативно не вплинули на заробітні плати чи зайнятість для місцевих жителів. Ще кількома емпіричними прикладами є вплив мігрантів з СССР на Ізраїль: зазначу, що тоді кількість нових ізраїльтян сягала аж 12% населення (Велика Алія). На додачу, існує дослідження і стосовно США, зокрема, доби великої міграції 1910-1930 років. Всі ці дослідження мають один спільний висновок - міграція не вплинула негативно на місцевий ринок праці.
- Друга частина: Коли міграція справді несе загрозу? Спойлер: коли мігранти їздять на заробітки і відсилають зароблені гроші в країну походження, а не повноцінно мігрують з родиною.

Міграція справді позитивно впливає на економіку і причина тут проста, коротко пояснила Дюфло: «Новоприбулі витрачають гроші: вони ходять по магазинах, ресторанах та перукарнях. Це створює нові робочі місця – переважно для працівників із низькою кваліфікацією». Тобто, вони не тільки створюють пропозицію своєю працею (товари та послуги), але й попит. Таким чином, загальний «економічний періг» збільшується.

Ризики для України. Найбільш очевидним ризиком є погані умови для створення ефективних асиміляційних політик (ми не можемо асимілювати російськомовне населення), особливо для людей, які значно відрізняють від нас культурно. Яскраві приклади провалу асиміляції стали Франція, Німеччина та Швеція, де, зазначу, якість інститутів вища. Відповідно, навряд з нашою якістю політиків у нас вдасться зробити хороший дизайн для «відкритих дверей». Аби подібні політики впроваджувати, треба для початку підвищити якість виборців, які оберуть справжніх політиків, а не обслуговуючий персонал рентовиків.

Однак, найголовніша, на мій погляд, проблема – це етнічне заміщення населення. Якщо потоки мігрантів будуть значними, то з урахуванням рівня народжуваності в Україні ми втратимо нариси знайомих нам міст. Наприклад, в певних районах будуть релігійні чи культурні правила нових громадян України, що є цілком очевидним наслідком, бо громадяни встановлюють правила.

Яка альтернатива? Я вже писав про емпіричне дослідження, яке доводить, що продумані соціальні програми є інвестицією в населення, які окупаються, а не є просто видатками бюджету. Тому, варто робити ставку на якість людського капіталу, а не кількість людей. Прийняти катастрофічні наслідки війни: нас більше не буде 40 млн. Планувати звідки брати гроші на програми для сімей військових. Держава і демократія починається з цінностей, а військові є її носіями. Відповідно, стимулювати народжуваність треба в першу чергу у них і загалом у населення через податки (скасувати ПДВ на дитячі товари), доступну якісну освіту, житло, тощо - варіантів політик багато.

Конкретика | ПригоститиАвтораКавою | Блог
2.6K viewsedited  16:36
Відкрити / Коментувати
2023-07-03 19:23:54 «Економічне диво» КНР закінчилось?

В минулих постах я вже згадував про проблеми статистичних даних, які надходять з КНР. Себто китайська статистика все сильніше закривається від світу, унеможливлюючи перевірку публікованих ними даних по ВВП. Більше того, там же я згадував про відео з каналу Money&Macro, в якому розглядалось дослідження економіста Мартінеса, згідно якому ВВП КНР може бути завищеним більше ніж на третину. Причина такої поведінки досить проста: всі авторитарні режими навмисно завищують темпи зростання, щоби виправдати своє знаходження при владі. Все це натякає, що головного «союзника» РФ чекають економічні проблеми, але й можуть змінитись стимули, які будуть підштовхувати його до зовнішньої військової агресії.

Про проблеми економіки КНР писали досить давно. Зокрема, ЕЦБ публікував дослідження економістів у 2018 році, де аналізувався перехід КНР до сталого зростання та потенційні проблеми, які можуть цьому завадити. У статті зазначалось, що КНР починає сповільнюватись і глибина гальмування може бути значною, в силу наростаючих проблем в фінансовій системі (закредитованість, токсичні кредити) та особливо секторі нерухомості. До слова, у 2021 році вибух в секторі нерухомості таки стався - епіцентром стала компанія Evergrande (цікавий пост про неї). На додачу, величезні проблеми у державних компаній через політику уряду «мʼяких бюджетних обмежень». Згадана політика особливо токсична, бо перед компаніями уряд ставить цілі досягнення показників зростання за всяку ціну. Унаслідок чого ніхто не думає про рентабельність інвестицій в ті чи інші проєкти. Наслідком такої політики стали «міста привиди» по всьому КНР.

Не дивно, що останнім часом загаловки про те, що КНР не наздожене США, все частіше зʼявляються на основі робіт іменитих аналітичних компаній. Зокрема, Японський центр економічних досліджень у 2022 публікував, що ВВП КНР навряд наздожене США у найближчі десятиліття. Цікаво, що це ж аналітичне агенство у 2020 році прогнозувало, що КНР може наздогнати США у 2028 році. Однак по мірі провальної боротьби з Ковідом, погіршенню глобальних тенденцій та закостенілої економічної політики комуністичного уряду унеможливлюються оптимістичні прогнози. Очікується зниження темпів зростання економіки КНР з нинішніх цільових 5% до 3% вже у 2030-х, з подальшим зниження темпів до 2.2% у 2035. Аналітичне агенство також звертає увагу на те, що імперські амбіції КНР вже коштують його економіці сповільнення темпів зростання продуктивності праці (двигун зростання). Одна з причин - це торгівельні обмеження з боку США на продаж технологій. Це все несе в довгостроковій перспективі сильний негативний ефект для зростання економіки.

На додачу до цих даних, вже уряд Японії опублікував свою традиційну «White Paper on International Economy and Trade» в якій розглядає виклики, які виникають перед японською економікою. Зокрема, зазначається, що японські компанії (і не тільки вони, але й західний капітал) вже змінюють свої інвестиційні плани з КНР, перенаправляючи свої ресурси в Індію та інші країни А́СЕАН (Індонезія, Малі і тп.). Це дуже знаковий момент, бо саме японські компанії в 90-х були піонерами у розвитку відносин з КНР. Тому ми в буквальному сенсі спостерігаємо зміни потоків інвестицій великих корпорацій, сформованого за останні десятиліття. Таким чином, інвестиції, які були драйвером зростання економіки комуністів, та перенесені виробництва, які відкривали доступ до технологій, покидають «Піднебесну».

Невтішний епілог. КНР все ще велика економіка, а тому її закритість та сповільнення буде негативно впливати на темпи економічного зростання в світі, а наслідки цього відчуємо і ми. Однак так буває, коли ціла нація підтримує диктатора і ставить наперед не своє благополуччя та життя людей, а неосяжну цивілізованій людині міфічну імперську велич. Тому, варто чекати не тільки сповільнення світової торгівлі та економіки, але й появи держави, яка буде готова розвʼязати нову велику війну в світі, яка, звісно, не омине і нас, незалежно від того, як закінчиться війна з московитами.

Конкретика | ПригоститиАвтораКавою | Блог
3.0K views16:23
Відкрити / Коментувати
2023-06-29 19:03:24 Типи інститутів: захист права власності та контракції. Продовження перекладу дослідження Кембріджської професори Шейли Огілві та колеги.

Публікую третю частину перекладу, яку згодом в спрощеному форматі розгляну на каналі. Якщо хтось пропустив першу та другу частину, то вони тут і доступні на сайті. Згодом я опублікую і підсумкову - четверту частину перекладу.

В новій частині професорка розглядає інститути права власності та контракції. Зокрема, вона наводить аргументи чому не можна розглядати ці типи інститутів окремо один від одного, тим самим вступаючи у дискусію з висновками зробленими Асемоглу та Джонсоном (Acemoglu and Johnson, 2005), які:

стверджують, що ці два типи інститутів слід чітко відрізняти один від одного: інститути захисту прав власності захищають звичайних людей від експропріації з боку сильних світу цього, тоді як інститути контрактації роблять можливим укладання приватних контрактів між громадянами. Саме через це виникло твердження, що інститути захисту прав власності мають першочерговий вплив на довгострокове економічне зростання, в той час, як інститути контрактації мають набагато менше значення.

Професорка у своїх контраргументах на прикладах з економічної історії (сільського господарства Європи) доводить, як при гарантованих правах власності, але з поганими (спеціалізованими) інститутами контракції стагнували ті чи інші землі. В результаті цього сільськогосподарська революція в Європі оминула країни, де існували ті чи інші обмеження. Детальніше про проблематику цих типів інститутів пише Огілві та колега:

Історично склалося так, що інститути контрактації та інститути захисту прав власності значною мірою перетинаються. Дійсно, як буде показано в Лекціях 5 та 6, нам потрібно приділяти набагато більше аналітичної уваги точним характеристикам прав власності, які є важливим фактором для зростання. Але ще до того, як взятися за такий аналіз, варто звернути увагу, що історичні дані переконливо свідчать про те, що однією з ключових характеристик є крайній ступінь, до якого права власності можуть вільно передаватися за умовами контракту від однієї особи до іншої. Коли люди займаються торговельною діяльністю, вони одночасно передають права власності іншій особі та укладають контракт. Можливість виконання контракту залежить від того, наскільки надійно визначені права власності, а захищеність прав власності залежить від того, чи дозволено особі укладати контракти, що стосуються її власності. Крім того, правителі та еліти втручаються не лише у права власності (наприклад, експропріюючи майно людей), але й у контракти (наприклад, визнаючи угоди недійсними, безпосередньо у своїх інтересах, або ж в інтересах своїх клієнтів). У середньовічній Європі, наприклад, права власності на переважну частину активів (не лише на землю, але й на фінансові активи та рухоме майно) часто були надійно гарантовані законом (Pollock and Maitland, 1895; Campbell, 2005; Clark, 2007; McCloskey, 2010). Втім, контракти, що регулювали передачу цих прав власності, іноді мали вкрай ненадійні гарантії, особливо якщо однією зі сторін були впливові особи, такі як правителі, еліта або особи, яким правителі чи еліта надали/продали привілеї (юридичні права модерувати ринки згідно з власними інтересами) (Ogilvie, 2011, 2013b). Таким чином, історичні свідчення ставлять під сумнів ідею про те, що можна провести конкретне аналітичне розмежування між інституціями, що забезпечують виконання контрактів, і тими, що захищають права власності.

Подяка та оголошення. В кінці хочу подякувати підписникам на BuyMeAcoffe та Patreon за можливість замовляти переклади таких потужних досліджень, які допомагають нам розширити свої знання після прочитання економіко-популярної літератури. Особлива подяка Брюсу Уейну.

Якщо Ви маєте досвід перекладу академічних публікацій, то напишіть мені в чат (в описі каналу), робота буде оплачена.

Конкретика | ПригоститиАвтораКавою | Блог
3.8K views16:03
Відкрити / Коментувати
2023-06-28 19:10:23 Цой та Тальков чи нормально, що пісні московитів грають в наших містах? Які ідеї вони в собі несуть?

Хто такі Тальков та Цой? На мій погляд, ці двоє ідеально уособлюють образ московита. Чому? Все дуже просто: Тальков відповідає за ностальгію по добі рабства, а Цой за принцип «внє політікі», який приводить до влади диктаторів. Давайте детальніше про творчість обох.

Почнемо з Талькова, пісні якого поширюють московські міфи та прославляють окупантів. Наприклад, пісня «Росія», де текст дуже насичений московською пропагандою: «Твой Петербург мирил врагов высокой доблестью полков. В век золотой Екатерины». Нагадаю, що Катерина ІІ була авторкою загарбницьких війн, закріпачення населення в Україні та посилення кріпосного права в імперії. Зокрема, вона посилювала позиції поміщика проти селянства, до прикладу:

- указ від 17 січня 1765 року про право поміщиків відсилати на каторгу селян на власний розсуд.
- указ від 22 серпня 1767 року про заборону селянам жалітись на поміщиків. Мова тут була про те, що селяни могли публічно просити захисту в імператриці, а це її дратувало та було все одно, що її бюрократичний апарат такого захисту не давав.


І це далеко не все… Він усюди, де міг, возвеличував ніщу імперію в суміші з використанням плагіату чужих західних пісень. Тепер уявіть, що пісні співака, який прославляв Московію, грають в українських містах. У мене на фоні цього виникає одне питання до фанатів творчості московита, яке я задам словами депутата Думи імперії Мілюкова, але людською мовою: «Що це - дурість чи зрада?».

Цой. Нещодавно у Львові був скандал, коли «громадянин» грав пісню Цоя в центрі міста. Після чого він був затриманий, а за нього почали заступатись від Арестовича до навіть військових з підписами «Цой жив». Однак ким була ця людина і що вона з собою несла? Давайте почнемо з пісні «Хочу - перемен», де є відомі слова: «Пеpемен тpебyют наши сеpдца». Цю пісню московити використовують на протестах, але є один нюанс, вона не несе в собі протестного змісту. От що сказав учасник групи Цоя (і не він один):

«Люди, которые на митингах поют эту песню, вызывают у музыкантов шутки и смех. Не больше. «Перемен» писалась не для толпы. Не для стада. Местоимение «наши», используемое в тексте, относится к очень узкому кругу людей. Самых близких, с которыми, возможно, ты сидишь рядом на кухне каждый вечер. Это всё глубоко личное.»

З відкритих джерел по Цою можна побачити, що в нього не було публічної політичної позиції. Тобто, він навіть не наважився на те, що робив Тальков, який бодай вступав у конфлікт з більшовиками. Цой у свою чергу проповідував найогидніший з принципів - бути «поза політикою».

Принцип «поза політикою», означає, що Ваші діти будуть жити при диктаторах. Бо якщо не цікавитись політикою, не мати публічної позиції, то значить, що ніяких реформ, кращого життя не буде. Причому не обовʼязково підтримувати ту чи іншу політичну силу, але необхідно підтримувати ті сили, що виступають за політичні та економічні реформи, за зміни, які будуть полегшувати життя. Зазначу, що всі мейнстрімові економісти сьогодні скоріше погодяться з думкою, що саме громадянське суспільство є головною рушійною силою для змін в державі.

Епілог. В усіх випадках, коли на вулицях звучить московська пісня, треба справді використовувати цей вираз «Що це - дурість чи зрада?». Окрім цього, московські пісні як і мова робить наших людей близькими до Московії. Починаючи від споживання токсичного контенту до ментальної близькості. Таким чином, ми маємо розколоте суспільство, де одна частина усвідомила, що весь московський спадок це токсика, а інша тримається за його частину. Результатом цього в країні є ледве не два народи, і це не спроба поділу, це констатація шизофренії та стокгольмського синдрому частини нашого суспільства. Підтримка Цоя та Талькова в Україні це не тільки популяризація їхнього примітивного світогляду, але й зближення з агресором.

Конкретика | ПригоститиАвтораКавою | Блог
3.9K views16:10
Відкрити / Коментувати
2023-06-27 19:30:08 Виступ Пригожина та особливості диктаторів.

Як нам відомо з прикладів деяких авторитарних режимів, вони справді можуть бути ефективними на певному проміжку часу. Однак, ця ефективність значною мірою спирається на лідера та його вміння створити систему, яка може забезпечити економічне зростання та політичну стабільність. Наприклад, глибоке втручання в економіку при Паку Чон Хі в Кореї або Лі Куан Ю в Сінгапурі створило фундамент для економічного зростання. Більш пізні приклади – та сама Прусія, яка на фоні більш прогресивних сусідів була пруткіша у проведенні інституційних реформ.

Причина того, що авторитарні лідери прагнуть якісних перетворень, прихована в їхніх переконаннях та набутому досвіді. До прикладу, Пак Чон Хі був офіцером японської армії та пройшов другу світову, де на власні очі переконався, як сильно вирішують технології. Тому він, можна сказати, «зненавидив» аграрний образ Кореї і за всяку ціну прагнув індустріалізації своєї країни. Через це він активно вкладався в людський капітал та ледве не буквально тримав еліту під дулом пістолета. Використовуючи елементи глибокого втручання держави в економіку та користуючись зовнішньою конʼюнктурою, він досяг бажаного. Більше того, несвідомо він заклав основи нового корейського суспільства. Резултатом цього Корея еволюційним шляхом та десь щасливим збігом обставин пройшла шлях до нормальної країни.

Для чого приклад Пака та Московія? До того, щоб Ви могли поверхнево познайомитись з авторитарним лідером у якого вдалось не тільки змінити Корею, але й своїми діями вплинути на її успішне майбутнє. В Московії до слова, також колись була подібна Паку людина, хоча й з значними відмінностями. Я вже згадував його на каналі - це генерал Корнілов, який в свій час підняв бунт. Саме з ним сьогодні порівнюють Пригожина. І це дуже добре, що у московитів такі асоціації, бо вони не відають між ними різницю, а вона справді колосальна.

Заколот (проти Тимчасового уряду), а потім і повстання проти більшовиків генерала Корнілова, супроводжувався не з абстрактними гаслами «за справедливість» або проти «падонков» і інші пусті слова на які все ще ведеться Іван. Він мав нарис програми (написана разом з іншими генералами): від гарантій прав власності, свободи друку, армії за британським взірцем до найголовнішого - демократії. Він виступав за республіканський лад, себто в якому представницька демократія буде відігравати ключову роль у прийнятті рішень. Більше того, сам Корнілов був по-справжньому бойовим генералом і навіть гетьман Скоропадський, з усім скепсисом щодо нього як політика, відкликався позитивно. Найголовніше те, що він приймав колективні рішення до яких долучались як освідченні генерали, так і інтелігенція та професура. Простими словами у Корнілова були всі шанси разом з іншими своїми спільниками створити справді ефективний перехід в Московії на цивілізовані рейки. Але, на щастя, цього не сталось, бо в умовах демократизованої Московії наша держава скоріш за все була б остаточно поглинута чужинською культурою.

Що ми маємо в образі Пригожина? Ключовий момент – це звичайний рентовик, який заробляв при Путіні на його армії з 2006 року. Людина, яка наймала зеків на війну та той, хто є автором найкращого косплею на Жукова з його мʼясними штурмами в Бахмуті. Прихильник виключно совкової та свого роду мобілізаційної економіки. Він не має не тільки освіти рівня Пака Чон Хі чи Корнілова, а скоріше взагалі книжок не читав. І тепер уявіть, що за цього ватажка виступає половина армії московитів та маса людей в тому ж Ростові і інших містах Московії.

Епілог. Рівень московських ватажків впав настільки низько, що напевно ми можемо справді казати, що Московії поступово настає кінець. Найстрашніше, що її зникнення коштує нам дуже дорого і це неспівмірна ціна. Іван жив завжди як раб і йому подобалось це, він ностальгує за совком, царем чи «Руссю» і так і не зробив висновки, чому він всю свою історію «ніщій». Нам, у свою чергу, можна лише порадіти з приводу деградації нашого та Європи головного ворога.

Конкретика | ПригоститиАвтораКавою | Блог
4.1K viewsedited  16:30
Відкрити / Коментувати
2023-06-24 20:53:12 Всім дякую, що слідкували за цим Цирком разом зі мною (символічно що у Вагнера там танк застряг). Тому, повертаємось до нашої буденності.

Епілог: наслідки цієї історії будуть значні для Московії, бо це перший потужний удар по режиму Путіна. Точно можна сказати (словами Горбачева): «процес пошєл». На додачу, Пригожин себе обнулив цим рішенням, бо розповідати про корупцію і тп, а потім просто домовитись з «падонкамі» - смішно. З іншого боку він типовий московит у якого немає ніяких ідей і все побудово на насильстві, тому його держава зникне, бо еволюція їх оминула.

Канал потім підчищу, бо спочатку це виглядало, як дуже цікава хроніка, а зараз, як цирк. Гарного вечора та бережіть своїх близьких.
5.5K viewsedited  17:53
Відкрити / Коментувати
2023-06-24 17:52:10 МЗС Московії заявило:

В ближайшее время ситуация найдет свое решение, достойное вековой мудрости российского народа и Государства российского, убеждены в МИД, все цели и задачи спецоперации будут выполнены.

Але забуло додати, що вся мудрість заснована на тому, як тримати Івана з ланцюгом на шиї і з вірою у серці в батюшку Царя. Сама ніща імперія за всю історію Європи та світу. Хто забув, про цікавий пост, який я писав на основі робіт економічних істориків Медісона та Байроха, то дуже рекомендую прочитати аби знати за яке життя йде помирати Іван:

https://t.me/Konkretyka/1128
25.4K views14:52
Відкрити / Коментувати
2023-06-24 00:05:51 Переворот в РФ?

Успіх «виступу» Вагнера буде полягати в тому на чий бік стане ФСБ, бо саме «Охра́нное отделе́ние» дропнуло Царя, так само КГБ першого Президента СССР. В Московії все дуже сильно завʼязано на силовий блок і його роль буде вирішальним. «Моя ставка», що ФСБ все ще під контролем Путіна та його братів по розуму і тому шансів у ватажка Вагнера вкрай малі.

Чи варто радіти перемозі Вагнера чи Путіна? Ні, бо московити люди дикі. Нагадаю, що після перемоги в громадянській війні більшовики розгорнули наступ на Польщу. Доречі, тоді більшовики знаходились в стані війни з нею, як сьогодні з Україною.
5.1K viewsedited  21:05
Відкрити / Коментувати
2023-06-21 08:13:12 З чого починається шлях до «економічного дива»?

Думаю для тих, хто прочитав пости з економічної історії про проблематику політичних інститутів Польщі, Вюртенберга та Голландської республіки, могло виникнути питання: Якщо сам по собі «сильний парламент», який ведуть еліти, не призводить до зростання економіки, то тоді які інститути можуть це зробити? Відповідь знаходиться в загальних інститутах (Generalized institutions) —це інститути державного порядку, які підтримують в суспільстві принцип, що «правила гри» для всіх рівні. Загальні інститути протиставляються спеціалізованим (particularized institutions), які в свою чергу направлені на протилежне, себто, на створення правил для привілейованих груп в суспільстві.

Однак як країнам вдавалось переходити від спеціалізованих інститутів до загальних? Питання дуже актуальне, бо всі ми знаємо з історії, що держави Європи слідували спеціалізованим інститутам. Наприклад, знать мала привілеї чи інститути приватного порядку (гільдії і інші обʼєднання), отримували привілеї (приклади Польщі та Голландії) тощо. Себто, спеціалізовані інститути, які гальмують економічне зростання, але з часом почали посилюватись загальні інститути. Про цей процес пише професорка Огілві на основі великої кількості досліджень:

На практиці ціла низка соціально-політичних чинників, на додаток до наявності представницьких інститутів, таких як парламенти, допомогли змістити баланс у бік загальних інститутів в економіці в ширшому сенсі. Один напрям досліджень наголошує на появі фіскальних систем та фінансових ринків, які звільнили держави від фінансової залежності від надання привілеїв групам зі спеціальними інтересами (Schofield, 1963, 2004; (…)). Другий напрямок зосереджується на важливості високодиверсифікованої міської системи, в якій міста не діяли узгоджено, а скоріше конкурували та обмежували можливості один одного в отриманні привілеїв від політичної влади (Rabb, 1964; (…)). Третій напрям досліджень підкреслює важливість наявності різноманітної соціальної структури, яка включає заможних, чітко виражених та політично впливових осіб, які бажають займатися підприємницькою діяльністю, але не є членами привілейованих груп інтересів, а отже, схильні заперечувати проти спеціалізованих інститутів, що встановлюють бар’єри для входу на ринок (Rabb, 1964; (…)). Певна підгрупа цих соціально-політичних факторів, що зміщували баланс від спеціалізованих до загальних економічних інститутів, переважала в усіх тих середньовічних та ранньомодерних європейських суспільствах, які переживали успішне комерційне зростання. Але після 1500 року ці фактори збіглися у двох європейських державах, Нідерландах та Англії, де загальні інститути набули сили та де економічне зростання значно прискорилося (De Vries and Van der Woude, 1997; Ogilvie, 2000, 2011). Загальні та спеціалізовані інститути продовжували співіснувати в усіх ранньомодерних суспільствах, але ті з них, де загальні інститути домінували, насолоджувалися швидшим економічним зростанням, не лише в торгівлі, але й у сільському господарстві та промисловості, як ми побачимо в наступних розділах.

Епілог посту. В більшості робіт, на які посилається Огілві, зазначається про те, що інституційні зміни відбувались поступово і залежать від великої кількості чинників. Себто не існувало якогось великого замислу чи універсальних методів. Наприклад, в один день еліта не вийшла і сказала: «всі живемо по правилах». Тому в цьому плані мої висновки з приводу ролі еліти, які я раніше озвучував, є неточними.

Проте що дає Україні розуміння чинників, які описала Огілві? Ми можемо посилити загальні інститути в умовах сьогоднішнього світу шляхом популяризації ідей, підтримки неолігархічного чи брудного капіталу (ІТ компанії тощо) та своїми діями, які будуть направлені на підвищення якості виборця в Україні. Лише таким чином ми досягнемо бажаних змін.

Конкретика | ПригоститиАвтораКавою | Блог
5.3K viewsedited  05:13
Відкрити / Коментувати
2023-06-19 10:23:42 «Демократія», яка провалилась? Голландська республіка.

Я так багато уваги приділяю роботі Кембріджської професорки Шейли Огілві, переклад якої я продовжую публікувати, заради того, аби ми змогли вкотре зрозуміти, що недостатньо мати тільки один фактор, який призведе до стійкого економічного зростання. Так, контекст постів більше стосується економічної історії. Однак, сам приклад дуже добре показує складність теорії економічного зростання. Себто, «стилізований факт» покликаний пояснити, що «сильний парламент» приводить до стійкого економічного зростання, але емпіріка показує, що далеко не завжди. Бо, сама по собі наявність парламенту та навіть демократичного режиму не гарантує стійкого економічного зростання, бо система складніша і до наявності парламенту необхідна наявність верховенства права (принцип «правила для всіх одні») і тп. Для успішної демократії потрібен високий людський та соціальний капітал і тому подібне.

Голландська республіка. Вона виступає цікавим прикладом, бо у свій час мала найбільш демократичний режим в Європі, який за теорією повинен був призвести до економічного дива, але зазнав фіаско. Кілька слів від професорки про політичні інститути республіки:

Від свого заснування в 1581 році до розпаду в 1795 році Об’єднані провінції Нідерландів були республікою, якою керували Генеральні штати – парламентський уряд, що складався з представників кожної із семи провінцій; кожна провінція, своєю чергою, керувалася Провінційними штатами – провінційними парламентами (Blockmans, 1988; Israel, 1989; Koenigsberger, 2001). Таким чином, у Голландській Республіці взагалі не було суверена, і парламент контролював виконавчу владу як на центральному, так і на провінційному рівнях. Її уряд був настільки демократичним, що мав значний вплив на розробку Конституції США 1776 року (Pocock,2010).

Цікаво, що перші 100 років, як відмічає професорка, «республіка була економічним дивом ранньомодерної Європи з її високою продуктивністю сільського господарства, інноваціями в галузі технологій, висококонкурентними глобальними торговцями, складними фінансовими ринками, високим рівнем життя та швидким економічним зростанням. Але після 1670 року, попри те, що Голландська Республіка зберегла свої сильні парламентські інститути, її економіка почала стагнувати.»

Причини стагнації, як і у випадку Польщі, Вюртенбергу досить банальні: «була спричинена, принаймні частково, владою укорінених бізнес-еліт, чиє парламентське представництво було одним із факторів, що дозволило їм впроваджувати інституційні механізми, які забезпечували їм вищу ренту коштом економіки в цілому (Mokyr,1974,1980; Buyst and Mokyr,1990; De Vries and Van der Woude,1997;Van Zanden and Van Riel,2004)».

Тобто, як мінімум, частково бізнес-еліти призвели до деградації економічної політики, бо зажадали за рахунок влади зберегти або укріпити своє становище. Від себе додам, що проблема може бути не тільки в великому бізнесі в парламенті, але й в політиках, які поступово зливаються з бізнесом і також починають налаштовувати систему для отримання ренти. Мехінізми протистояння цьому намагались створити ще в стародавню епоху в Афінах, коли Архонт міг займати свою посаду лише один термін.

Це все в свою чергу повинно наштовхнути нас на думку: «а чи може президент займати посаду два терміни?», або «чи добре, коли мер міста сидить на посаді понад два терміни?». Зазначу, що ці посади не є посадою головного інженера в проекті з мікроелектроніки, на основі задуму якого зводиться вся архітектура. Зріла республіка та держава починається саме з усвідомлення того, що не буває вічних публічних осіб на високих посадах, бо все це призводить до закостенілості кадрової політики, отримання ренти та банальної корупції.

На основі чого були зведені успішні держави? В статті Огілві, вона звертає увагу на так звані «загальні інститути», які засновані на принципі «правила для всіх одні». Себто, в силу маси соціально-політичних чинників створювались умови, які зміщували державу в сторону дотримання цього принципу. Про них, ми поговоримо в наступних публікаціях…

Конкретика | ПригоститиАвтораКавою | Блог
4.1K viewsedited  07:23
Відкрити / Коментувати