Get Mystery Box with random crypto!

Освітня Криївка

Логотип телеграм -каналу kryjivka — Освітня Криївка О
Логотип телеграм -каналу kryjivka — Освітня Криївка
Адреса каналу: @kryjivka
Категорії: Політика
Мова: Українська
Передплатники: 2.58K
Опис з каналу

Група існує за підтримки українського народу.
Підтримати матеріально 4149439018735054 (ПриватБанк Герасим В.С.)

Ratings & Reviews

3.00

2 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

1

3 stars

0

2 stars

1

1 stars

0


Останні повідомлення

2022-05-23 13:00:05 ​23 травня в Україні відзначається День Героїв.
Це свято встановлене на честь українських вояків - борців за волю України, лицарів Русі, козаків Гетьманської Доби, гайдамаків, січових стрільців, вояків Армії УНР, ОУН-УПА, героїв Небесної сотні і сучасної рашистсько-української війни.
Це день пам'яті всіх українців, що присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність України, це свято величі духу українських вояків - борців за волю України та є символом незборимості української нації.

Художник Журавель Юрій
240 views10:00
Відкрити / Коментувати
2022-05-23 12:00:07 23 травня день пам'яті Бориса Возницького - видатного музейного подвижника, мистецтвознавця, академіка, Шевченківського лауреата, Героя України (1926-2012).
Сенсом його життя був порятунок, відбудова і збереження пам’яток нашої історії і культури. Усвідомивши своє покликання, добровільно обрав життя аскета, поклавши все на вівтар служіння українській культурі. Він ніколи не відступав від задуманого, випереджаючи час і далеко заглядаючи в майбутнє.
"Про Возницького ходили легенди за життя, ходять легенди і сьогодні. Сперечаються до хрипоти, говорячи про число врятованих артефактівз...Тридцять шість тисяч пам’яток, тридцять сім, хто більше? Він завжди потверджував, що це найактивніша частина його життя, коли зібрали більше тридцяти тисяч речей, які оцінені зараз десь у сімнадцять-двадцять мільярдів євро. Але справа не в оцінці, гроші - то гроші. Не більше! І сумно продовжував, що справа в тому чого ми не врятували, бо воно все було знищене! А знищене не повернути навіть за в стократ більші гроші!", - @Igor Khodak.
Народився Борис Возницький в с.Ульбарів (нині с.Нагірне на Рівненщині). Майже дитиною був зв'язковим в УПА.
У 1944 р. був мобілізований і потрапив на фронт у штрафну роту. Дивом вижив. Був нагороджений медаллю "За відвагу". Після війни закінчив Львівське училище прикладного мистецтва імені І.Труша. і Ленінградську академію мистецтв.
"Тато закінчив училище на відмінно. Проте, вирішив, що не буде художником. Його більше цікавила історія мистецтва. Так він став мистецтвознавцем.", - згадувала про тата донька Бориса Возницького - Лариса Разінкова-Возницька.
"Борис Возницький був справжнім лицарем української культури. Впродовж десятиліть він відроджував старовинні замки й палаци, займався віднайденням і збереженням унікальних артефактів.
За час свого служіння культурі він створив 16 музейних комплексів і зібрав понад 35 тисяч експонатів.
Його фанатизм і житейська мудрість брали будь-які бар’єри і долали будь-які перешкоди.
Саме Возницький відкрив українцям і світові Пінзеля, врятувавши частину унікальних дерев’яних скульптур майстра від знищення, а потім підготував їх до виставки у паризькому Луврі (на жаль, мистецтвознавець не дожив до тієї визначної події).
Саме завдяки Возницькому Львівська картинна галерея на сьогодні є найбільшим музеєм європейського мистецтва в усій Україні. Він повернув з руїни і забуття Олеський, Золочівський, Підгорецький замки (це, з найбільших і найвідоміших), повністю оформив усі зали палацу Розумовського в Батурині.
Борису Возницькому, випускнику Львівського художнього училища і Ленінградської художньої академії, першому «совєцькому» мистецтвознавцю Львова вдалося зробити стільки, скільки до нього не робили десятки мистецтвознавців.
Пік його діяльності припадає на 60-ті, 70-ті, 80-ті роки минулого століття - час застою та "непробиваємої" радянської партійної бюрократії, коли на все потрібно було просити дозволу й майже ні на що його не отримувати. Возницький рятував абсолютно все, що потрапляло в поле його зору – від невеличкої, вкритої кіптявою і порохом скульптури, понівеченої старовинної ікони й закінчуючи колись величним палацом. ХVІ, ХVІІ, ХVІІІ століття - те, що давно здавалося втраченим, завдяки зусиллям, самовідданості та любові Бориса Григоровича поверталося в культуру, в пам’ять українців. Мистецтвознавець загинув 23 травня 2012 року у ДТП на Львівщині.", - УКРІНФОРМ.
279 views09:00
Відкрити / Коментувати
2022-05-23 05:46:56
На тимчасово окупованих територіях росіяни спалюють книги з історії України.

Ці невігласи думають, що спаливши підручники, вони знищать нас та нашу історію? Українці - народ, який знає свою історію. Нас не зламати, не залякати. Ми століттями виборюємо свою незалежність і знаємо, хто наш ворог.
65 views02:46
Відкрити / Коментувати
2022-05-23 05:40:20 ​23 травня день пам'яті Євгена Коновальця - українськкого військового і політичного діяча, полковника Армії УНР, засновника Організації українських націоналістів (1891-1938).
Неможливо уявити національно-визвольний рух без Євгена Коновальця. Його політичні переконання щодо України були такими: самостійництво, державництво й соборництво.
Євген Коновалець не був професійним військовим, оскільки до війська потрапив зі студентської лави. Але це не завадило йому стати полковником Армії УНР.
У 1917 р. він очолював створену в Києві формацію Січових Стрільців. За його ініціативою та участю була заснована Українська стрілецька громада, що поклала початок Організації державного відродження України (ОДВУ) в США і Українського національного об’єднання (УНО) в Канаді, було сформовано військовий штаб та започатковано школи з підготовки військових кадрів.
Сучасники відзначають, що Євген Коновалець обрав дуже вдалу модель командування, коли очолив Січових Стрільців. Він дозволив своїм начальникам штабів, оперативних відділів приймати рішення, а він рішення або схвалював, або не схвалював, або узгоджував з вищим керівництвом.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Більше тут:
"Постать Євгена Коновальця досі належно не оцінена в Україні":
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2481949-fenomen-pid-nazvou-oun-postat-evgena-konovalca-dosi-nalezno-ne-ocinena-v-ukraini.html?fbclid=IwAR0Z7KBHDvSF6ntSIFh5-aJIC5UIrLtoepJjvymh3KTDxc0W63pPDSpSuI0
71 views02:40
Відкрити / Коментувати
2022-05-22 15:28:59 ​21 травня виповнилося б 53 роки Георгію Ґонґадзе - українському журналісту, засновнику і першому головному редактору інтернет-видання "Українська правда", Герою України (1969-2000).
"Ми повинні змінити нинішній стан речей. Так далі не можна, адже сьогодні думаю не лише про себе, Бог зі мною. Я готовий був покласти на вівтар незалежності свою молодість і навіть своє життя.", - Георгій Ґонґадзе.
Георгій Ґонґадзе народився в Тбілісі, але в 20-річному віці переїхав до Львова, куди перевівся на факультет іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка. Він став активним громадським діячем, вступив до лав партії "Народного Руху України" і Студентського Братства.
"В Україні Георгій став бувати з кінця 1980-х як представник інформслужби Народного фронту Грузії. Журналіст працював у львівській організації Народного Руху, а після розвалу СРСР співпрацював з низкою українських ЗМІ.
У квітні 2000 року Ґонґадзе заснував інтернет-видання "Українська правда".
Зникнення і вбивство Георгія Ґонґадзе викликало широкий суспільний резонанс як в Україні так і за кордоном. В Україні з акцій протесту проти зникнення та вбивства Гії почались широкомасштабні протестні акції, відомі під назвою "Україна без Кучми", в ході яких протестувальники звинувачували тодішнього президента та його найближче оточення у зникненні журналіста і вимагали відставки Президента..", - @УКРІНФОРМ.
У минулому році до Всесвітнього дня свободи преси вийшла англомовна версія документального фільму "Вбивство Ґонґадзе: 20 років у пошуку правди". Виконавці вбивства засуджені, але за двадцять років офіційне слідство так і не встановило замовника - і у колег Георгія Ґонґадзе залишаються запитання. У фільмі Максима Камєнева, Наталі Гуменюк та Анни Цигими їх ставлять і відповідають на них відомі журналісти, які займалися справою Ґонґадзе, а також близькі й друзі Георгія.
Чотири роки тому було засновано премію імені Георгія Ґонґадзе.
"Премія Ґонґадзе є відзнакою для тих, хто відважно, відповідально і новітньо творить для України нові шляхи у пошуку Правди й збереженні Довіри. Я хочу, щоб ця премія слугувала, як колись Георгій, певним барометром у журналістському середовищі.", - Мирослава Ґонґадзе.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Фото з Інтернету.
241 views12:28
Відкрити / Коментувати
2022-05-22 14:46:04
272 views11:46
Відкрити / Коментувати
2022-05-22 14:45:57 У них усіх була одна мета – незалежна українська держава. Гетьман Мазепа залишився вірний цій меті до кінця свого життя.

Україна заплатила страшну ціну за спробу визволитися з-під імперського ярма. Трагедія гетьманської столиці Батурина, вирізаного військами Меншикова, стала однією з найкривавіших сторінок нашої історії. Тисячі українців були закатовані й страчені. Україна на цілі століття потонула у мороці колоніального рабства.

Іван Мазепа, безумовно, історично переміг. Бо служив святій справі – свободі Батьківщини. Він дав приклад боротьби за Україну наступним поколінням, заповів їм свою ідею і свою мету. У цьому – його головна заслуга перед Українським народом.

by Віктор Ющенко
332 views11:45
Відкрити / Коментувати
2022-05-22 14:45:57 Мабуть, жоден діяч української історії не викликав більшого зацікавлення і гостріших дискусій у світі, ніж постать Івана Мазепи.

Та чи знає сама Україна, хто був Іван Мазепа, чи оцінила його велич належно його рідна нація?
Очевидно – ні.

Причина перша – сама масштабність особистості гетьмана, масштабність тих цілей, які ставилися самим гетьманом.

Причина друга – стереотипи, які нам нав’язували протягом століть і які, на жаль, живі ще й досі. Таврування Гетьмана в попередній, у тому числі й нашій бездержавній історії, за так звану зраду набуло характеру затяжної істерії. Так і хочеться сказати: досить дивитися на власну історію чужими очима. Погляньмо на Мазепу очима власними, українськими.

Ким же насправді постає для нас Іван Мазепа, який тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років. Це був період політичної стабілізації й економічного піднесення України-Гетьманщини, розквіту церковно-релігійного життя, національної культури та освіти.

Мазепа покінчив із Руїною і розпочав відродження України як складової частини європейської цивілізації. Як політик і патріот він, передусім, прагнув об’єднати землі Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя та Слобожанщини в єдиний український організм. Переконаний державник, гетьман концентрує у своїх руках владу справжнього володаря, з козацької старшини формує істинно державну еліту.
Великий дипломатичний талант Мазепи загальновідомий і загальновизнаний. Незважаючи на заборону Росією міжнародних дипломатичних зносин, він підтримував численні зв’язки з монархічними дворами Європи.

Гетьман усіляко сприяв розвиткові економіки, дбав про інтереси простих козаків та посполитих. Розквіт української освіти, науки, мистецтва, книгодрукування у мазепинські часи з повним правом називаємо національним феноменом.
Києво-Могилянська академія піднімається до рівня світового університету і стає духовним і освітнім центром усієї України. Мазепа розбудовує Чернігівський колегіум, відкриває численні школи.

Наприкінці мазепинської доби в Україні була одна школа на 1000 жителів. У 1875 році – вже одна школа на майже 7000 мешканців.

Гетьман увійшов в історію як істинний подвижник християнства. Його коштом було збудовано, реставровано та оздоблено понад 40 українських храмів. Вишуканий художній смак Мазепи відбився в архітектурному стилі того часу. Козацьке, або мазепинське бароко і сьогодні є національною гордістю України.

Бачимо, отже, перед собою людину могутню, всебічно обдаровану, людину європейської освіти й культури. Бачимо мудрого політика, будівничого України, мужнього воїна й відданого патріота. Бачимо національного лідера із чіткою державницькою візією.

Попри наростаючий тиск Москви, Іван Мазепа наполегливо й послідовно йшов до головної мети: перетворення України на державу європейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою. У захисті свобод і прав України гетьман вбачав своє призначення і свій обов’язок: «Я нічого не шукаю, окрім щастя тому народові, який ушанував мене гетьманською гідністю і з нею довірив мені долю свою. Проклятий був би я і зовсім безсовісний, якби віддав вам зле за добре і зрадив його за свої інтереси!».

Саме в цьому і тільки в цьому ключі ми, українці, маємо оцінювати й останній державний чин Івана Мазепи. Це була спроба врятувати Україну як державне утворення, спроба відкрити їй європейську перспективу. Про жодну зраду Мазепи не може бути й мови.

Амбітний Петро І, розбудовуючи свою імперію, не мав жодного наміру рахуватися з зобов’язаннями Росії і правами України. Знищення української державності було неминучим. Гетьман Мазепа розумів це краще, ніж будь-хто інший.

Відомий історик Орест Субтельний писав: «Мазепинська зрада» – це ніщо інше, як найвища точка конфлікту, що виріс із спроб провідника місцевої, національної еліти, … оборонити традиційні права та привілеї їхньої країни перед абсолютистськими й імперіалістичними планами та політикою чужоземного монарха».

Іван Мазепа не є зрадником, бо не зрадив український народ. Він був продовжувачем справи гетьманів Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського.
309 views11:45
Відкрити / Коментувати
2022-05-22 14:34:51
289 views11:34
Відкрити / Коментувати
2022-05-22 14:34:48 Цей юнак на фото народився в Житомирі 21 липня 1907-го року. Помер в 36 років – в 1944-му під час чергового допиту гестапо в концтаборі Закзенхаузен…
Що можна встигнути за 36 років?
Ось факти:
-- у три роки навчився читати і писати;
-- у п‘ять написав п‘єсу на три дії і сам її проілюстрував;
-- змалку гарно грав на піаніно і скрипці, чудово малював;
-- у неповні 23 роки захистив докторську дисертацію в Карловому університеті у Празі за темою "Неолітична розписна кераміка Галичини";
-- першим розробив типологію форм і орнаментів, що дозволило знайти аналогії з українською розписною керамікою і створити її загальну класифікацію;
-- Працював на кафедрі археології Українського вільного університету, в археологічному відділі Чеського національного музею у Празі, брав участь в експедиціях. А його дослідження друкувалися у спеціалізованих виданнях Англії, Німеччини, Чехії, Югославії:
-- Розробив періодизацію трипільських пам’яток Дністровського регіону, актуальну й донині;
-- Читав лекції у Гарвардському університеті, отримав запрошення на роботу в Римі;
-- Очолював культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів (ПУН) (1937) і Революційний Трибунал ОУН (1939–1941).
-- Був заступником Голови ПУН та Голова ПУН на українських землях (з травня 1942);
-- і Головою ПУН ОУН в 1944 році
-- був Поетом…
-- ніколи не побачив свого сина, який народився в рік його смерті…
Це ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ.
Просто погляньте в ці очі…
Ірен Роздобудько
297 views11:34
Відкрити / Коментувати