14 жовтня – справді дуже особливий день. Він наче намистинки н | А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

14 жовтня – справді дуже особливий день. Він наче намистинки нанизав кілька свят – День захисників та захисниць України, День українського козацтва, День заснування УПА та Покрова Пресвятої Богородиці. Деякі з них святкують не один десяток років, деякі – лише кілька, хтось надає перевагу одному з цих свят, а хтось – вшановує усі.

Дякуємо всім захисникам та захисницям,
бо сміливість та відданість не діляться за хромосомними ознаками. Спасибі, що оберігаєте суверенітет і цілісність нашої держави. Ви ризикуєте найціннішим, що тільки маєте, – власним життям. Дякуємо, що творите сьогодення і майбутнє. Спасибі, що ваша мужність і сила духу – незламні. Ви – надзвичайні люди!

14 жовтня – це свято не про шкарпетки для всіх чоловіків, не про подарунки для хлопчиків у класі, це свято про інше. Про тих, хто в окопах зі зброєю в руках захищав нас, і ми тут, далеко від фронту, можемо чути чийсь недолугий салют, а не вибухи ворожих снарядів. Завдяки воїнам ми можемо малювати картини, видавати книги, навчатися в університеті чи починати власну справу.

Але і нам потрібно допомагати нашим воїнам і тут обирати українську не лише, як мову спілкування, а ще й як інформаційний простір. Книги, музика, кіно, – споживати та продукувати, створювати середовище, до якого хотітимуть належати підлітки та молодь. Давайте також боротися за українське.

Дякуємо нашим захисникам та захисницям, серед яких, ми певні, є ті, котрі росли на наших «абабагаламазьких» книгах. Повертайтеся з перемогою!