#сила_мемів Гумор в українській літературі Сьогодні буде не б | Про меми

#сила_мемів
Гумор в українській літературі

Сьогодні буде не буде про меми – буде ширше про гумор. Моя подруга Наталя взяла інтерв’ю в Ростислава Семківа, літературного критика, автора лекцій та відеоблогів. Трішки поділюсь уривками інтерв’ю

Наявність сміху в літературі — це показник свободи, ліберального й відкритого суспільства. Я проаналізував сміх в українській та російській літературах, згадав дещо з чеської та польської. Отже, паралель «серйозне тоталітарне — смішне ліберальне» накладається на уявлення про метрополію і колонію, де перша — абсолютно серйозна, користується здебільшого найсуворішим сміхом — сатирою, а друга — має значно ширший спектр комічного.

Саме тому в російській літературі так багато сатириків, а українська — користується розмаїттям типів сміху, зокрема гумором і бурлеском, і має багато гумористів. Це можна побачити на прикладі творчості Гоголя. На українському матеріалі він пише смішні й жартівливі тексти — як у «Вечорах на хуторі біля Диканьки», але на півночі, в нетрях імперії, Гоголь перетворюється у сатирика із «серйозними» текстами «Ревізор» і «Мертві душі».

Зараз ми реагуємо сміхом і на загрозу, але це не означає, що ми позбавлені відповідальності. Легендарна відповідь українських прикордонників російському військовому кораблю — це скорочений варіант листа запорожців турецькому султану. Життєва традиція, приправлена сміхом. А ще традиція літературна! Пригадаймо Енея — козака, який сміється, коли дуже сутужно, і зі сміхом перемагає.

У кожного з нас є речі, які залишаються сакральними — те, з чого не можна сміятися. Звісно, межа існує, і вона стосується уявлення про загальнолюдські цінності. Чорний гумор виникає як трансгресія через заборону сміятися. Зазвичай зі смерті ніхто не сміється, однак під час війни, боротьби за життя спільноти, уявлення про цінності змінюються і, відповідно, зміщуються межі смішного. Так, у мирний час із реальної смерті не прийнято сміятися. Десь у Сибіру падає російський літак і гине 40 людей — ніхто не сміється. У воєнних реаліях смерть ворога розцінюється по-іншому. Падає літак із російськими десантниками — українці радісно сміються, тепер смерть російських солдатів приносить радість і сміх.

Джерело:
The Ukrainians: Ростислав Семків: "Сміх у літературі — це показник свободи, ліберального й відкритого суспільства"