Відповідальність за отруєння в закладі громадського харчува | Адвокат Права
Відповідальність за отруєння в закладі громадського харчування
Майже кожен у житті стикався з проблемою харчового отруєння. Рідше – у закладах громадського харчування. І то добре. Однак береженого Бог береже чи «краще перебдіти, ніж недобдіти».
Довідково. Харчовими отруєннями (інтоксикації) називають гострі захворювання, що виникають від вживання їжі, що містить отруйні для організму речовини мікробної і немікробної природи. Ознаки харчового отруєння можуть бути найрізноманітнішими – від коліків та діареї до ниркової недостатності та розладу діяльності центральної нервової системи, окрім того, симптоми напряму пов'язані із видом інтоксикації.
Симптоми харчового отруєння часто проявляються через 1-2 години після споживання неякісного продукту або отруйної речовини, але, також, можуть бути помітними лише через добу після потрапляння токсину або збудника у організм.
З юридичної точки розу найголовніше – ЗІБРАТИ ДОКАЗИ!
Чек! ЗБЕРІГАЙТЕ ЧЕКИ З ЗАКЛАДІВ!
Покази свідків (найчастіше це особи, що обідали з вами).
Засвідчити факт отруєння у лікарні. І дивно, що про це треба писати і нагадувати. Треба звернутися до лікарні або викликати «швидку», повідомивши лікаря про місце та час вживання страви, якою ви, вірогідно, отруїлися, розповісти всі обставини аби був задокументований причинно-наслідковий зв’язок між вживанням страви і наслідками.
Необхідно зберігати і усі чеки про придбання призначених ліків.
Два шляхи врегулювання спору: досудовий та судовий.
Досудовий. Особа, що має підозри на харчове отруєння, відповідно до статті 41 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» звертається до органу державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства з метою розслідування причин і умов виникнення професійних чи групових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій і подання матеріалів з цих питань компетентним органам для притягнення винних до відповідальності. Передусім це Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба), яка зобов’язана проводити санітарно-епідеміологічні розслідування (стаття 36 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб») задля виявлення причин та умов, що призводять до виникнення та поширення інфекційних хвороб, зокрема й через харчові продукти, групові та індивідувальні.
Судове врегулювання спору є останнім етапом відновлення порушених прав потерпілих громадян з метою відшкодування шкоди, заподіяної порушенням прав споживача, що призвело до ушкодження здоров’я.
Відповідальна особа або ж власник за порушення санітарних норм може понести адміністративну, кримінальну та цивільно-правову відповідальність.
