2023-04-28 21:43:01
Сьогодні ніч з п'ятниці на суботу, тож знову час розповісти про #особисте
І почну я з невеличкої казочки, яка є своєрідним продовженням розповіді минулої п'ятниці - про становлення мого захоплення фракцією нежиті.
Отже...
Жила собі жіночка - вродлива, могутня, щаслива у шлюбі. Богиня! В буквальному сенсі. Вона створила морських ельфів та опікувалася ними (ну, з ким не буває ).
Був у неї чоловік - теж нівроку, бо покровитель ельфів іншого виду. Та сталася з ним халепа. Мало того, що загинув, так ще й серце його вбивця закинув аж на сонце.
Жінка була вірною дружиною, і поклала всю себе на те, щоб воскресити чоловіка. Та біда - коли діставала те серце - трохи... засмагла. До кісток. Але божественна природа допомогла їй вижити, хоч і спотвореною.
Це був лише перший крок на довгому шляху до її мети. Щоб зробити наступні, вона була вимушена опанувати нову магію, ціною зміни власної природи. Та чого тільки не зробить цілеспрямована, вольова та закохана жінка
Врешті решт, вона таки зуміла воскресити свого чоловіка цілим та неушкодженим.
Тут би й казочці щасливий кінець, але...
Подивився той воскреслий чоловік на свою спотворену дружину, яка весь цей час не зупинялася ні перед чим, аби досягти своєї мети... Та й вдав, що її не знає. А коли
довелося впізнати, то заявив, що занадто страшна вона, очі б її не бачили. Ще й ціна воскресіння йому не сподобалася (але помирати назад чомусь не схотів). І гумор з характером у жіночки став специфічним, та й перебила вона за час його відсутності померлості стільки живих істот, що страшно уявляти.
Ну що сказати, дружина розлютилась (і це ще питання, що саме на той час її розлютило сильніше - коментар щодо зовнішності чи докора кількістю жертв). А через те, що за минулі роки вона звикла розв'язувати всі проблеми вельми радикально, то... Почала мститися.
І таки помстилася. Чоловіка свого жінка таки не вбила. Натомість змусила його замислитися про те, як би йому перестати так марно витрачати своє повернене божественне життя, за яке було заплачено настільки велику ціну.
А потім вона пішла спати. Здоровий сон - всім на користь, навіть мертвим.
Але чоловік висновків так і не зробив. Мало того, ще й одружитися зібрався - з русалкою, чия зовнішність була надто схожою на красу його попередньої дружини.
Що може бути небезпечніше цілеспрямованої, вольової та закоханої жінки? Тільки її ревнощі. І підпорядкована їй армія мертвих.
Але то вже інша історія, фінал якої настільки приторно солодкий, що його просто хочеться забути. Як і загалом сюжет останньої частини, але саме такою сценаристи написали історію М
ортіс - богині смерті з серії ігор Disciples.
Цей сюжет подобається мені тим, що тут не можна назвати однозначно правих та винуватих. Обидві сторони діяли за власним розсудом. Але ж я на боці нежиті, як пам'ятаєте І через це Мортіс стала для мене ще одним стовпом некроімпринту. Я розумію її мотивацію, мені імпонує її цілеспрямованість, хоча чоловіка її теж можна зрозуміти, з огляду на обставини. Лежиш ти собі такий мертвий, нікого не чіпаєш - і от, прокидаєшся, а тебе якась скелетина любчиком кличе та цілуватися лізе.
А якщо казати про серію ігор - то вона стала жертвою приблизно тієї ж помилки, яку свого часу зробили розробники четвертої частини Героїв меча і магії. Продовження (третя частина) виявилося занадто не схожим на попередників, бо у перших двох частинах був унікальний для того часу геймплей та концентрована атмосфера темного фентезі. І жодна з ігор цього жанру (походові стратегії) не змогла перевершити її в цьому у моєму розумінні. А третя частина взагалі виявилася занадто схожою на Героїв, ще й вщент забагованою на момент релізу. Тож...
Моя Мортіс спить.
35 viewsedited 18:43
Т
