2022-07-21 19:47:00
Нарешті знайшов час подивитись розмову Арестовича з росіянином Биковим, котра викликала стільки обурення демонстративними сентиментами щодо СССР.
З Арестовичем ми одного віку. Я свого часу поміняв 6 шкіл – від дворової до однієї з найбільш елітних в Києві, і ніде, в жоден спосіб не мав причин підчепити цю дивну любов до совка. Таке враження, що це особистий комплекс Арестовича, котрий він намагається пояснити якимись надуманими «об’єктивними причинами». І залучає до цього пошуку причин Бикова. Котрий, звісно, намагається мило хихотіти, але явно не дуже розуміє, що від нього хочуть і для чого взагалі він тут.
Взагалі це взірець обопільного самообману. Наївні в своїй самовпевненості й пихатості росіяни їдуть сюди як в глуху жадібну до новинок з метрополії провінцію, бо думають, що їх тут хтось чекає практично як месій. І точно як носіїв якоїсь вищої мудрості, новітніх ідей і тенденцій. Що аборигени будуть щиро захоплюватись, ходити слідом і ловити кожне дорогоцінне слово. Для них це такий собі дауншифтинг.
А по факту їх тут чекають хіба пройдисвіти на кшталт Арестовича. Котрі теж займаються самообманом: розуміють, що самі нічого цікавого і значущого вигадати не спроможні, - але сподіваються, що додадуть вагомості навіть своїм банальностям, якщо банальності оприлюднюватимуться на тлі приїжджого росіянина.
Тобто, росіяни хибно думають, що вони тут потрібні, українські пройдисвіти теж хибно думають, що росіяни досі комусь тут потрібні, тому тягнуть їх до Києва як модні декорації для себе... А в сумі виходить якесь шоу абсурду неповносправних, за яке соромно вже всім нам.
2.6K viewsАлексей Голобуцкий, 16:47
Г
