Учора долучилась до дискусії «Майбутнє реформи держслужби в Ук | ХРУМка ПОЛІТИКА

Учора долучилась до дискусії «Майбутнє реформи держслужби в Україні» від платформи «Вокс Україна».

Говорили з:
Оксаною Сироїд, Віцепрезиденткою з публічної політики й урядування Київської школи економіки;
Анною Білоус, докторкою філософії Кембриджського університету, та школи держуправління Оксфордського університету;
Олександром Корнієнком, головою підкомітету з держслужби ВР та
Юлією Мінчевою, лідеркою проектів «Вокс Україна».

Давайте спочатку визначимо, що таке:
«Ефективне управління країною»?
 
Насправді, це про те, як витратити менше ресурсів (у тому числі грошей українців, бо саме люди тримають держслужбу своїми податками), і при цьому отримати найкращий результат для вирішення системних проблем для них.
 
Це в прямому й переносному сенсі, коли помилки дуже дорого коштують у ресурсах, грошах і в життях.

Держслужба має бути залізним каркасом в ефективному управлінні країною.
Де держслужбовці – професійні люди, які знають, як вирішувати проблеми іприймати ріщення на основі фактів і даних, а не граючись.
 
Які проблеми на сьогодні ми хочемо вирішити трансформацією держслужби?
І що ми хочемо цим досягти, які задачі?
 
На моє особисте переконання, ми маємо:

1. Зупинити хаос у держуправлінні.

Бо цей хаос унеможливлює виконання будь-яких правильних змін.
 
Приблизно 80% доручень Прем’єр-міністра Уряду НЕ виконувались раніше. Зараз, імовірно, цифра ще гірша.
 
У результаті – ніхто ні за що не відповідає. Повна катастрофа й безлад, бо держуправління не працює, як система. А працює, як поїзд, що після катастрофи ще рухається кудись за інерцією.
 
2. Надати доступ професійним людям на держслужбу, які здатні вирішувати проблеми й управляти кризами.
 
Чому зараз класні й професійні люди просто відмовляються іти на держслужбу?

Бо немає ні жодної можливості чесно туди потрапити.
Ні достойних зарплат.
Ні довіри, що, витративши 4 дні на завдання та співбесіди, оберуть кращих, а не «як завжди» «кандидата-переможця спустять згори».
Ні того, що їм дадуть можливість працювати ефективно й незалежно, і використовувати свої знання, досвід, не підлаштовуючись під політику чи бізнес.
 
3. Керування країною в ручному режимі. Розділити «політику» і «держслужбу».
 
Немає чітко вибудуваної системи управління, яка працює в незалежності від зміни політиків і влади.
 
У нашій країні розділити «політику» і «держслужбу» можна тільки з політичної волі Прем’єр-міністра або Президента. Але цього не відбулось за попередньої влади, і не відбувається зараз.
 
Для цього треба змінювати «правила гри».
А якщо цього не зробити, то кожні 5 років із приходом до влади нових людей, вони будуть змінювати всіх, хто працював до них.
 
4. Немає політики у сенсі “policy making” - розробки конкретних варіантів вирішень проблем на основі даних, фактів й аналітики
 
Це «розробка політики», вирішення конкретної проблеми. І пандемія Коронавірусу цьому яскравий приклад.

Коли я писала звернення, на основі яких даних, досліджень, підрахунків, наукових і аналітичних звітів приймали рішення про перший карантин - відповідь була «ніяких».
 
Рішення «пальцем у небо» – це найгірші можливі ріщення.

Це не держуправління, а казино, тільки його результати дуже реальні для мільйонів людей.
 
У наступному пості напишу детально, до чого ми дійшли в дискусії та про те, що робити зараз, аби зробити крок до професійного держуправління.

До речі, подивитись конференцію можна тут.