Інколи не ми обираємо міста, а вони нас) Я народилася у Києв | ХРУМка ПОЛІТИКА

Інколи не ми обираємо міста, а вони нас)

Я народилася у Києві, виросла тут біля станції метро Героїв Дніпра, де ми вічно пропадали по гаражах та стоянках машин, тут був мій перший похід в житті у кінотеатр «Україна» на Городецького - і це було просто диво на годину у темному залі, відчуття якоїсь магії лише для мене)).

Тут був мій перший поцілунок десь неподалік від театру Івана Франка (де саме вже і не згадаю точно, бо у спогадах лише тремтіння і відчуття, що від захвату не можеш дихати), тут була перша сигарета у дворах на Прорізній, і тисячі ночей, вечорів і побачень у Маріїнському парку... і перше справжнє доросле інтерв’ю на роботу в тому місті, де зараз галерея М17 на Антоновича...

...У 2008 я мріяла жити будь-де далеко від Києва.

Мені хотілося свободи, паризького шику, сучасності Лондону, характеру і музики Барселони. Київ здавався мені несучасним, занадто знайомим, але він (як і будь-яка рідна людина) терпляче сприймав це, і з розумінням відпускав та чекав.

У 22 я зібрала речі у невеличку валізу і покинула Київ, як мені здавалося, назавжди. У 25 я повернулася за візою, і побачила Київ зовсім іншим.

Сучасним, кольоровим, крутим, справжнім, який шукав себе так само, як я, який так само мав власний характер і неймовірні історії у минулому, але вчився нового і змінювався разом із його друзями та рідними, впускав у себе нове.

У 2014 в цьому іншому вже Києві йшов сніг, кричали дзвони Михайлівського, Київ палили, били, ображали його та його рідних людей. Він відроджувався, та не закривався, як це інколи робили ми, і вірив у кращі часи, власних друзів та їх сили.

Тоді я зрозуміла, що не можу його кинути. А точніше - що не хочу їхати, що хочу знову познайомитися з ним, що саме тут відбувається щось неймовірне і дуже-дуже важливе.

Зараз Київ розвивається більш стрімко, ніж будь-яке місто, яке я коли-небудь бачила у житті...

Він стає собою, він наче знайшов те, що давно шукав: поєднання історії та модерну, пригод та класики, тендітних парків та сучасних джунглів зі скла та металу.

У ньому маленькі кав’ярні на Рейтарській та кращі «офіси» світу на Труханівському над водою між серфбордами, цілі ліси в його межах та вічні криші Подолу, старовинні театри та андеграунд клуби у закинутих будівлях, печери Лаври, що погрязли у політиці, і коридори чистих сучасних коворкінгів, вічні золоті церкви та пагорби і прогулянки Андріївським та кальяни на берегу біля Річпорту, найкраща кава у світі та київська перепічка, біля якої завжди і в дощ, і в сніг, довжелезна черга)

...Ця енергія захоплює, підіймає, вчить, надихає... і немає іншого міста, де б я зараз хотіла жити та рости разом)

Зі святом мене, та зі святом тебе, мій Києве)
https://t.me/AlonaShkrum/1222