Скомпонувала декілька дуже яскравих і важливих тез зі статті Т | ХРУМка ПОЛІТИКА

Скомпонувала декілька дуже яскравих і важливих тез зі статті Тімоті Снайдера.
 
Україна вже не вперше стає об’єктом фашистської війни. Завоювання країни було головною метою війни Гітлера в 1941 році. Гітлер вважав, що Радянський Союз, який тоді правив Україною, був єврейською державою: він планував замінити Радянську владу своєю власною і претендувати на родючий сільськогосподарський ґрунт України.
 
Радянський Союз заморився б голодом, а Німеччина стала б імперією. Він уявляв, що це буде легко, тому що Радянський Союз, на його думку, був штучним витвором, а українці — колоніальним народом.
 
Схожість із війною пана Путіна вражає. Кремль визначає Україну як штучну державу, єврейський президент якої доводить, що вона не може бути справжньою. Після ліквідації нечисленної еліти, думають, що народ з радістю прийме російське панування. Сьогодні саме Росія відмовляє світові в українській їжі, загрожуючи голодом на глобальному півдні.
Багато хто вагається в тому, що сьогоднішню Росію вважають фашистською, оскільки сталінський Радянський Союз визначив себе антифашистським.
 
Адже фашистська політика починається, як казав нацистський мислитель Карл Шмітт, з визначення ворога. Оскільки радянський антифашизм означав лише визначення ворога, він запропонував фашизму захід, через який він міг повернутися до Росії.
 
У Росії 21 століття «антифашизм» просто став правом російського лідера визначати національних ворогів. Справжнім російським фашистам, таким як Олександр Дугін та Олександр Проханов, приділяли час у ЗМІ. А сам пан Путін спирається на творчість міжвоєнного російського фашиста Івана Ільїна. Для президента «фашист» чи «нацист» — це просто той, хто протистоїть йому чи його плану знищення України. Українці – «нацисти», бо не визнають, що вони росіяни, і чинять опір.
 
Мандрівнику в часі з 1930-х років не складе труднощів визначити режим Путіна як фашистський. Символ Z, мітинги, пропаганда, війна як очисний акт насильства та ями смерті навколо українських міст – це все дуже зрозуміло.
 
Війна проти України – це не лише повернення до традиційного фашистського поля битви, а й повернення до традиційної фашистської мови та практики. Інші люди там для колонізації. Росія невинна через своє давнє минуле. Існування України – це міжнародна змова. Війна – це відповідь.
 
Оскільки пан Путін говорить про фашистів як про ворога, нам може бути важко зрозуміти, що він насправді може бути фашистом. Але у війні Росії з Україною «нацист» просто означає «недолюдський ворог» — когось росіяни можуть вбити. Мова ворожнечі, спрямована проти українців, полегшує їх вбивство, як ми бачимо в Бучі, Маріуполі та в усіх частинах України, які були під російською окупацією. Братські могили – це не якийсь нещасний випадок війни, а очікуваний наслідок фашистської війни на руйнування.
 
Фашисти, які називають інших людей «фашистами», — це фашизм, доведений до своєї нелогічної крайності як культ нерозумності. Це останній момент, коли мова ворожнечі перевертає реальність, а пропаганда є чистим наполяганням. Це апогей волі над думкою. Називати інших фашистами, будучи фашистом, є основною путіністською практикою. Американський філософ називає це «підривною пропагандою». Я назвав це «шизофашизмом». В українців найелегантніше формулювання. Вони називають це «рашизмом».
 
Ми повинні визнати фашизм, бо тоді ми знаємо, з чим маємо справу.
 
Якщо Росія переможе в Україні, це буде не просто знищення демократії силою, хоча це досить погано. Це буде деморалізація для демократій у всьому світі.
 
Якби Україна не чинила опір, це була б темна весна для демократів усього світу. Якщо Україна не переможе, нас очікує десятиліття темряви.