Амнезія

2022-07-12 12:10:52 ​​На Спотіфай та інші стрімінги залили «Болєзні пєвчих птіц» — альбом гурту Фактично Самі 2000-го року випуску. Послухайте його негайно — це один з найкращих альбомів української інді-музики, і точно найбільш недооцінений.

Гурт кілька разів змінював склад і назву. На стрімінгах він залишився під вивіскою Qarpa — в 2007 вони перейменувалися на честь вокалістки. В ті часи Ірена Карпа писала «скандальні» книги, знімалася для «Плейбоя» і взагалі з усіх сил відігравала роль анфан терібль. «Болєзні пєвчих птіц» — це її перші кроки в цій ролі, їй тут лише 20.

Взагалі, до Карпи можна ставитись по-різному, але давайте зійдемось на тому, що вона класна вокалістка. І її голосу дуже личить та саунд-каша, яку заварив на альбомі продюсер та мозковий центр гурту Олег Артим.

Звучання «Б.П.П.» — плоть від плоті 90-х. Тільки не тих 90-х, які в блискучих лосінах, а швидше тих, які в картатих сорочках і з густою чорною підводкою на очах. Брудні «гранжеві» гітари, глухі «тріп-хопові» ударні, все таке агресивно-індустріальне і ніжно-лоуфайне. Еклектичність помітна і по списку семплів, використаних на альбомі: Massive Attack, The Beatles, Майлз Девіс, Тартак (лол). Коротше, це схоже одночасно на все, що любили гіпстери покоління Ікс — і, в той же час, ні на що не схоже.

Альбом крепко збитий, цілісний, тримається купи — і, в той же час, дозволяє собі багато дичини. Наприклад, поставити четвертим треком беліберду в жанрі «нойзи з жопи», а одразу ж після неї — головний поп-хіт «Між нами ніж». До речі, на цю пісню є ще дуже крутий кліп з використанням хронофотографій Едварда Мейбріджа.

На жаль, у свій час пєвчі птіци пролетіли майже непоміченими. Фактично Самі подрейфували в бік комерційнішої музики. В результаті навіть отримали свої 14 хвилин слави у середині нульових — засвітилися в ефірі М1 і увійшли в історію як виконавці веселої поп-мазафаки для неформальних тінейджерів. Але популярність довго не протрималась. Пам’ятаєте їхній шлягер «Сашахуй»? Ні? Ну і слава Богу. Запам’ятайте краще «Болєзні пєвчих птіц». Відкрити / Коментувати

2022-05-16 17:33:07 ​​Письменник Аркадій Любченко (1899—1945) провів Другу світову в постійних евакуаціях і переїздах: з Києва у Харків, з Харкова у Київ, потім у Львів, нарешті у Берлін. Тривожне й злиденне життя українських міст під німецькою окупацією він детально описав у своєму щоденнику.

Чому успішний радянський письменник вирішив співпрацювати з німцями? Про що думали і розмовляли звичайні українці під час війни? Як Німеччина приймала українських біженців, що тікали від червоної армії?

Про все це читайте в нашій новій статті: Письменник в окупації. Щоденник Аркадія Любченка 1941—1944 років Відкрити / Коментувати

2022-05-16 17:32:26 Повертаємось в ефір з новим лонгрідом! Відкрити / Коментувати

2022-02-10 19:22:58 ​​Онлайн-кінотеатр @takflix випустив добірку «Вперед у 90-ті!» зі знаковими фільмами перших років Незалежності України: романтична притча «Фучжоу», соціальна драма «Цвітіння кульбаби», київський детектив «Приятель небіжчика» (перший фільм, висунутий від України на премію «Оскар»), а також легендарний постіронічний козаксплотейшен «Вперед, за скарбами гетьмана!», про який ми колись випустили велику статтю.

Для підписників Амнезії — 20% знижки за промокодом amnesia90 (на всю добірку або окремо кожен з 4-х фільмів). Вау, треба дивитися! Відкрити / Коментувати

2022-01-27 13:30:05 ​​Олександр Юрченко (1966-2020) — один з найцікавіших і найнесподіваніших музичних експериментаторів України. Протягом 1990-х він долучився до безкінечної кількості різноманітних музичних проектів, жоден з яких не вписувався у будь-які жанрові рамки. Синті-поп, індастріал, пост-рок, ембієнт, фанк, дарк-фолк, імпровізаційна модальна музика — називайте як хочете. Юрченко грав на синтезаторах, електровіолі і саморобних інструментах. Записував спільні альбоми з Катею Chilly та Світланою Няньо. Створював графічні ілюстрації та літерації.

Будучи досить приватною людиною, Олександр не залишив після себе інтерв'ю, хоча такі спроби були у другій половині 2010-х. Проте музикант відмовлявся — можливо через те, що музикою він сказав куди більше.

Розбираємося у всіх відтінках української експериментальної музики 90-х в нашій новій (майже енциклопедичній!) статті: Yarn, Blemish та інші пригоди Олександра Юрченка Відкрити / Коментувати

2022-01-10 15:33:24 Увага, книга! Наша постійна авторка Катерина Лебедєва написала біографію неоднозначного художника-шпигуна Миколи Глущенка. Ми недавно публікували фрагменти з цієї книги, а тепер її нарешті можна передзамовити! (А заодно пороздивлятися купу додаткових матеріалів на сайті). Вау, треба брати! Відкрити / Коментувати

2021-12-23 13:31:18 ​​«У 2010 ми вперше привезли у Київ японську k-pop групу — це були ноунейми взагалі, але люди з радістю на них йшли! Також у цей рік була велика хода Подолом: близько 600 чоловік пройшлися організованою колоною у косплей-костюмах. Бабусі на Подолі навіть хрестили нас, коли ми проходили».

Друга половина нульових — час зародження субкультури анімешників в Україні. Артхаусні кінотеатри на кшталт «Жовтня» вперше хостили на великих екранах ліцензійне аніме, регіональні ДК ставали майданчиками для сценок косплеєрів, а книжкові ринки з піратськими дисками повнилися колекціями мерчу.

Читайте нашу нову статтю: Українські отаку нульових. Як розвивався вітчизняний аніме-фендом Відкрити / Коментувати

2021-12-14 13:04:15 ​​Ким був Олег Мітасов? Нещасним шизофреніком чи геніальним художником? Курйозом з урбаністичного фольклору чи батьком українського стріт-арту? Візонером чи хворим? Схоже, що усім вищеперечисленим.

Читайте нашу нову статтю про найзагадковішого харківського митця: Олег Мітасов: вуличний художник і міський божевільний Відкрити / Коментувати

2021-11-25 13:42:21 До речі, в авторки статті, антропологині Дар'ї Анцибор є чудовий телеграм-канал про гроби, гриби і дисертації. Радимо підписатися: @culturaldeprivation Відкрити / Коментувати

2021-11-25 13:18:21 ​​У 1920-х на Вінниччині відбулися релігійні чудеса, які привернули увагу сотень тисяч прочан. Люди приносили саморобні хрести, влаштовували ритуальні обіди, співали есхатологічних пісень і чекали на кінець світу. Або хоча б на зникнення більшовиків.

Читайте наш новий лонгрід: Чудеса на Поділлі. Як готувалися до Апокаліпсису сто років тому Відкрити / Коментувати