Від сьогодні моя сторінка йменується моїм справжнім іменем «Валерій Маркус».
Пояснення, чому в Інтернеті можна знайти, як мінімум, три різних моїх прізвища, пов’язано з сім’єю, а на ці запитання відповідати завжди складно. Не тому що чогось соромлюсь чи хочу приховати, а тому що за все своє життя не бачив нічого настільки ж заплутаного. Інколи сам плутаюсь в датах і дзвоню, щоб перепитати, хто і коли з мого життя зник, а коли з’явився.
У мене страшенно багато родичів, але близьких лише декілька. Більша частина тих людей, з якими мене пов’язує кров, за усі роки мого перебування на фронті, місяці в шпиталях, не спромоглися жодного разу навіть написати, запитати про мої справи. Лише дядя Міша, коли й0бне оковитої, дзвонив, розповідав, що він спєцназ і скоро приїде ваювать. Сім років війни, а дядя Міша «спєцназ» ніяк не добереться до лініїї фронту.
Продовження https://www.facebook.com/valerii.markus/posts/3571138836304931
