ППО московії колись пропустило найруйнівнішу нашу українську ракету - Тараса Шевченка. Їхнє ''ППО'' з часом удосконалювалось, збивало наші ''ракети'' сотнямими, тисячами в часи червоного терору і новітньої окупації України в 20-му ст. Ми ніколи не знатимемо скільки таких наших ракет, як Тарас московити розстріляли, згноїли в гулагах, виморили голодом чи втопили в Дніпрі при штурмах.
Знаю одне - Тарас їх остаточно доб'є. Це вічне ракетне паливо, що запалює українця і знищує московита. Кинджал з Іскандером ще буде прилітати в Україну, сіяти фізичну смерть, але це ніщо в порівнянні з тим, що для ракет пушкін, достоєвський і толстой Україна вже не вразлива. Ще десь зрекошетить боєголовка гоголь, короленко, галан чи бажан та килимового бомбардування душ українців вже ніколи не буде.
''Я на сторожі коло їх поставлю слово''.
''І возвеличимо на диво
І розум наш, і наш язик...''
Так - мова наш меч, наш щит. Жодна зброя, жодне НАТО не здатне закрити небо і нашу Землю, як наша мова і слово Тараса.
Далі...
