до столиці прибув загін під її командуванням. я бачила її тіль | янголи бачать, як я пишу

до столиці прибув загін під її командуванням.
я бачила її тільки раз - в панській вітальні -
вбрана у чорне, з нашивкою з черепами,
вона вела бесіди з генералами
і пила з ними.

слухати мене, звісно, ніхто не запрошував,
але я прибирала склянки,
подавала вино.

чула, вона довго була на Сході -
три чи чотири роки.
привезла звичку пов’язувати тюрбан,
навички володіння шаблею,
(кажуть, вона б‘ється як сам Диявол!)
особливий тютюн, порох
і двох наложниць.

уявляєш собі?

вона курила - пахло зіллям, -
і казала, на Сході
жінки вміють користуватись тілом.

а в нас що - ні?
нічого не знаю, от я - все вмію.
аби тільки хтось перевірити захотів.

от хоча б вона!

мені перед нею на мить
захотілось побути ворогом,
аби - і що, що перед загибеллю? -
побачити її запал і гнів
(вона любиться, мабуть, як сто чортів,
а за таке платять дорого)

я бачила її тільки раз
і мені не вистачило.


13.11.2022р.
моїй преподші с systemu ocen pracowników присвячується. обіцяла однокурсницям, що напишу про неї оповідання, але поки що вийшов тільки вірш. Господи, бачили б ви цю жінку!