Два роки тому я написала ось цей пост про прекрасний іронічн | Антропологинька
Два роки тому я написала ось цей пост про прекрасний іронічний документальний фільм «Українські шерифи». Стрічка дуже щиро і правдиво розповідає про ініціативність, повсякдення, людяність і відчуття війни (тієї, що триває з 2014 року). А ще в цьому пості я ділилась враженнями щодо моєї етнографічної експедиції до цього села і знайомства з його непересічним головою Віктором Маруняком:
«Віктор Маруняк сам історик і розповідав про своє село з дослідницькою пристрастю і охотою, смішив яскравими історіями і неординарними з них висновками.
Наприклад, радісно хвалився, що у ХІХ ст. в селі були неодноразово зафіксовані випадки сифілісу. Хвалився, бо це означало, що старозбуівчани були моряками і бували у далеких краях, а отже привозили із собою не лише сифіліс, а й широту кругозору. Головна особливість села, за розповідями голови, полягає в тому, що його розмежували на дві частини: Стару і Нову Збур’ївку. Таке рішення було вимушеним і викликаним нечуваною ворожнечею між заможними збурівчанами, які жили ближче до річки (рибалки, мореплавці, судновласники), і біднішими мешканцями степової території (селяни): «Це ще було одне село Потім в Олешках (в Цюрюпінську) повітова управа прийняла рішення розділити село на дві частини, це було вимушене рішення, бо це ішла війна. Ми їх лупашили, коли вони до нас на річку приходили, а вони вже нас ловили, де попало. Вони для нас були кваки, а ми для ніх – жабокрюки. Оце кваки і жабокрюки, воно ще до сих пір залишилося. Не новозбурівчани, а кваки, а ми не старозбурівчани, а жабокрюки. (...) Ми для ніх – зажралися, а вони для нас – галота. Ця війна закінчилась вже при мені, у семидесятих роках»».
А вчора DocuSpace, онлайн кінотеатр документальних фільмів, опублікували ось таку інформацію:
« Віктор Маруняк, один із доблесних українських шерифів, наразі у біді. Ми просимо українські та міжнародні організації посприяти у його якнайскорішому звільненні!
Текст @kabachiyroman: “Передають з Херсонщини про героя стрічки “Українські шерифи” (реж. @rbondarchuk) Віктора МАРУНЯКА.
Мій земляк з Голопристанського району.
“Староста Старої Збур'ївки (Голопристанська ТГ Херсонщини) Віктор Маруняк три доби у полоні. 21 березня старосту Старої Збур'ївки вдруге викрали російські військові. Чоловіка сильно б'ють і “просто вбивають”.
Вчора, 23 березня за словами очевидців, Віктора Васильовича Маруняка привели додому в наручниках. Підкинули йому гранати і сказали, що за законами Росії йому світить 20 років в'язниці. На відповідь, що ми в Україні, відповіли, що з 1 квітня на всій Херсонській області буде вже росія. Обшукали будинок, розтрощили його мало не вщент, вивертали навіть горщики з квітами. Усі вимагали якусь інформацію. Потім його забрали. Дружину його залишили без крихти хліба, забрали все.
Сьогодні, 24 березня біля двору і в дворі купа окупантів з автоматами, до будинку, де лишилася дружина Віктора Маруняка нікого не підпускають.
Віктoр Васильович має хронічні хвороби, йому життєво необхідно регулярно приймати ліки. Те, що окупанти роблять з Маруняком - це тероризм і злочин проти людяності”».
Будь-які слова тут будуть зайвими. Якщо у вас є можливість звернутись до організацій, здатних допомогти, зробіть це, будь ласка.
