​​Цивілізованість – це міф, або наші tribal guilty pleasures | Антропологинька

​​Цивілізованість – це міф, або наші tribal guilty pleasures

Ітске Крамер, про яку я розповідала минулого разу, багато років займається консультаціями компаній. Але окрім цього значну частину свого часу вона присвячує вивченню традиційних родоплемінних суспільств.

Аналізуючи неформальне життя корпорацій, Ітске виявила, що в офісних працівників є купа спільних рис, скажімо, з африканськими кочівниками. Чому? Тому що сучасним урбанізованим життям людина живе віднедавна, а от родоплемінними общинами – не один десяток тисяч років. І звісно це не могло минути безслідно.

Відголоски племінної поведінки в індустріальному світі Ітске називає «tribal guilty pleasures» («ганебні племінні задоволення»). І скільки б ми не говорили про благородні корпоративні цінності, рівність, справедливість і небайдужість до змін клімату, це не означає, що люди раптом взяли і відмовились від тих норм, які були з ними останні 50000 років.

Мені ця думка, якщо чесно, дуже сподобалась, бо ми прагнемо своїх tribal guilty pleasures не лише в офісі, а й вдома, під час виборів і в тисячі інших повсякденних ситуацій. Тому те, що ми називаємо цивілізованістю – це, м’яко кажучи, спірна штука.

Про що взагалі мова? А про те, що в повсякденному житті є патерни, які для нас завжди надзвичайно зручні, бо дають чіткі і зрозуміла всім відповіді. І саме ця чіткість змушує нас знову і знову повертатися до трайбалізму.

Ітске виділяє такі tribal guilty pleasures:

Потреба в харизматичному лідері.
Ми знаємо, що демократія –це правильно, але харизматичний лідер – це шалено зручно, бо він бере відповідальність, особливо в критичній ситуації, коли всі інші розгублені і нездатні прийняти рішення.

Визнання власного его.
Ми прагнемо, щоб наші заслуги було оцінено перед іншими. Спільна робота – це круто, але кожен член команди хоче, щоб інші побачили в цій роботі саме його/її частину і оцінили її.

Привілеї.
Рівність рівністю, але люди хочуть демонструвати перед іншими власну ексклюзивність. А ще просто мати свою територію. Згадайте, наприклад, особливе місце Шелдона на дивані у вітальні в серіалі «Теорія великого вибуху», яке ніхто не мав права займати.

Приналежність, клани, символи.
Відчуття приналежності – це наша базова і надзвичайно сильна установка. Ми відчуваємо потребу бути частиною чогось. Недарма компанії міряють індекс залученості. Бо приналежність може штовхати нас на жертви і подвиги, надихати і рухати вперед.

Рутина, чіткість, уникання поразок.
Люди люблять, коли все зрозуміло і коли є чіткі правила. Рутина заспокоює, рутина створює ритм і гарантує, що все іде правильно та по плану.

Повстання. Забагато гармонії – це нудно. Забагато рутини – це теж нудно. Тому ми, з одного боку, хочемо чіткості, а з іншого – драйву і можливості проти цієї чіткості побунтувати. Зрештою порядок народжується з хаосу.

Пристрасть, близькість, секс.
Тут все наче ясно. Ми не можемо без емоцій і прив’язаності до людей. Ділова етика діловою етикою, але емоції нам потрібні. Це не значить, що секс – елемент будь-якого робочого процесу. Це значить, що люди прагнуть близькості і зв’язку один з одним. І від цього нікуди не дінешся.

А ви помічали за собою tribal guilty pleasures? Якщо так, поділіться в коментарях.