New normal, old normal і very old normal Минулого разу я | Антропологинька
New normal, old normal і very old normal
Минулого разу я розмірковувала про рутину і про те, як ми її структуруємо. Головна думка стосувалось того, що шаблони нашого повсякденного життя завжди відображають уявлення про нормальність у культурі, частиною якої ми є. Сьогодні мені хочеться проілюструвати цю думку прикладами, а ще показати, як змінюється рутина, і як разом із нею виникають нові уявлення про те, яке повсякдення вважати нормальним.
Very old normal
До середини ХХ ст. більшість українців були селянами, і до 1930-х років повсякденне життя цих селян мало відрізнялося від того, яким воно було за 100 чи 200 років до того. Ритм залежав від пір року і тривалості сонячного дня. Ранок починався зі сходом сонця, адже зі сходом сонця прокидалася худоба, яку треба було годувати.
А далі залежно від сезону і від статі: в жінок свій ритм, в чоловіків – свій. Улітку – обробіток поля і городництво, взимку – ремонт знарядь праці, прядіння і ткацтво. Ну це все я спрощую, звісно, але суть зрозуміла.
Old normal
У ХХ ст. більшість українців стали містянами, і ритм життя у них змінився. Люди почали «ходити на роботу». І донедавна день людини середнього віку був нормальним, коли ранок починався о 8 і з кави. А далі за шаблоном: відвести дитину в садочок, піти на роботу, по дорозі зайти в магазин, забрати дитину, приготувати вечерю, вкласти дитину спати і подивитись серію серіальчику.
Звучить не дуже цікаво, правда? Але дні повного занудства нам абсолютно необхідні. Вони створюють відчуття безпеки, адже коли все, як завжди, можна розслабитись, бо нічого екстраординарного точно не станеться.
New normal
Ті люди, які в 2020 перейшли на віддалену роботу, зіткнулися з тим, що їм довелося самостійно, без колективних уявлень про нормальне, наново структурувати свій день. Це означає, що кожна компанія зусиллями не лише керівництва, але і працівників, виробляла власні правила гри. І ці правила дуже сильно відрізняються. Бо в одних компаніях після 18.00 люди вимикають комп’ютери, в інших – вдень прокрастинують, а потім працюють ночами. Десь люди відчувають свободу вийти протягом робочого дня на прогулянку, десь знаходять в проміжку між зумами можливість помити вікна.
Але давайте згадаємо, як було спочатку карантину? Від денної прогулянки робилось трохи не по собі, правда? Здавалось, що ти прогулюєш робочий день, наче школяр урок ненависної алгебри. З часом ці практики увійшли до нового шаблону і стали частиною рутини, а отже, частиною структури.
Is it normal?
Але цікаво ось що: віддалена робота всеодно вимагає певних дзвоників, які поділять день на частини. Особисто я, наприклад, відштовхуюсь від прийомів їжі і серіальчиків, які я під свої сніданки, обіди і вечері дивлюсь. Без серіальчику ритуал здається не завершеним - немає сигналу розпочати роботу. І в більшості людей так само: вони створюють свої власні лайфхаки, що допомагають структурувати день. Хтось гуляє із собакою, хтось зранку купує каву в кав’ярні біля дому, хтось робить фізичні вправи.
От тільки одна заувага: кожен такий лайфхак має бути релевантним культурі, у якій ми живемо. Наприклад, якби крім серіалу я випивала з кожним прийомом їжі пляшку пива, колеги мене б точно не зрозуміли. Утім, як і сусіди, друзі та родичі. Так само мене б ніхто не зрозумів, якби я структурувала свій день викиданням сміття з вікна на перехожих.
Наше повсякдення завжди відображає культуру, у якій ми живемо. І кожне нове нормальне з часом перетворюється на старе, як тільки зміниться контекст, у якому живуть люди.
А як ви структуруєте свою рутину? Поділіться власними лайфхаками в коментарях.
#thinkingoutloud
