У нас є три автора, які особливо сильно рефлексували на перші | Печера Вітгенштайна | Філософія і русофобія

У нас є три автора, які особливо сильно рефлексували на перші десятиліття ХХ століття, це Еріх Марія Ремарк, Франц Кафка і Ярослав Гашек.
І у них три абсолютно різних підходи до того ж періоду (а у Гашека і Кафки і до одного міста і одних вулиць в ті самі дні).

Кафка боявся змін, боявся тоталітарної машини держави, боявся абсурду, який ця машина везла і щедро насипала громадянам.
Його перетворення в комаху, це перетворення слабкої людини в щось абсолютно чуже роду людському, його Процес, це ода безпомічності. Відбуваються обшуки, слідство, але пацієнт тільки спостерігач власної страти.

Ремарк, він був романтик, який став зрозумілий нам всім після вторгнення 24-го лютого.
Так, війна це страшно, але і на війні є тил і там варять каву і живуть життя. Фронт, він там, там обривається людське життя, а за кілометри звідти власник відкриває кав'ярню, робить каву, люди її п'ють і читають газети, а у газетах: "На західному фронті без змін". Абсурд і істерика.

Інший, зовсім інший Гашек. Він, схоже, найближче підібрався до суті. Тоталітарна імперія це не інститут страху, у Гашека, це об'єкт насмішок.
Солдат Швейк, це ходячий невроз, який зміг розщепити особистість, але не саму персону на два, а себе від держави. Це невроз державного значення.
Йде війна, вмирають люди, а Гашек фарбує собак. Не тому, що це йому подобається, а тому що він не вміє інакше. Він протиставляє себе не війні, не злу, а саме державі. Гашек, пророк анархізму, якого ми не так зрозуміли. Швейк, це не містер Бін раннього ХХ століття, Швейк, це Джеймс Бонд Першої Світової.

Перечитайте цих трьох авторів, якщо шукали що почитати.