Пролягла дорога від твоїх воріт
До моїх воріт, як струна.
То ж чому згубився твій самотній слід –
Знаєш ти одна, ти одна...
Зимна осінь ще той слід листям не накрила,
Бо до тебе навесні я повернусь, мила...
Твої руки я візьму знову в свої руки,
Й не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки.
Не ховай очей блакитний промінь,
Заспівай мені в останній раз.
Пісню ту візьму собі на спомин,
Пісня буде поміж нас.
Бо твій голос, бо твій голос – щедра повінь,
Я, мов колос, зелен колос, нею повен.
Жовтий лист спаде і виросте зелений,
А ти в пісні будеш завжди біля мене.
Як зійдуть сніги із гір потоками,
Ой, глибокими, навесні.
Забринить дорога та неспокоєм,
Вдалені мені, вдалені.
– Володимир ІвсюкПідпишись Цитати
