Позивний «Арес»

2022-08-30 18:14:07 Після бою наступного ранку ми знялися на перевалочну базу у передмістті Києва.
Два дні,що ми були тут, я лежав і майже нікуди не ходив після контузії.
До того ,як мене відправили у госпіталь моїми помічникими були ібупрофен і шапка.
Ці дні пам‘ятаю не дуже.
Тільки постійно гупали виходи і було дуже холодно. Відкрити / Коментувати

2022-08-27 21:43:49 Не питайте ,що ми тут робимо
« вы всё равно не поймёте»
Ми втомились і лежимо. Відкрити / Коментувати

2022-08-27 21:28:53 Всі чотири частини розповіді про це місце.
Тут розвернулась наша військова драма.
А це ,ті промислові рельси.
Біля забору попереду ,до нас завітала міна

Доречі підійматися по пожежній драбині мені довелося на дах споруди «на дванадцять годин» Відкрити / Коментувати

2022-08-26 18:15:08 Пам’ятаю ,що дуже смерділо сгорівшим м‘ясом,волоссям і мастилом.
Цей пост ,до слова для тих ,хто пише пісні про типу геройства «гостомельского десанта» ахахаха і у коментарях,цитую «наши ребята оттуда все целые вернулись»,так ось цей,пост саме для вас,російські під*ри
Ваши ребята - вонючие ,нечестивые оккупантты сгорели нахер и сгнили ,а более везучие поехали домой в черном мешке Відкрити / Коментувати

2022-08-26 17:42:31 Зробите потім порівняння ) Відкрити / Коментувати

2022-08-26 17:40:41 Бій тривав близько 15 годин.
І закінчився нищівною поразкою ворога.
Усі покидьки були вбиті або спалені живцем Відкрити / Коментувати

2022-08-25 19:55:04 Більше коментарів
Більше реакцій Відкрити / Коментувати

2022-08-25 19:54:07 Четверта частина.

Міна потрапила між двох і всі уламки вони взяли на себе ,Господь закрив нас своєю рукою,мене відкинуло у бетонний забор,а пекельно гарячий потік повітря ляснув по обличчю.
Все було ,як у слоу-мо повітря,тиша ,хлопці падають окремо випадає Муха.
Я подумав ,що вони «200»,але коли один із них піднявся стало зрозуміло ,що нам сильно пощастило .
Це я додумував вже біжучі із автоматом наперевіс.
Так я познайомився з війною і отримав першу контузію.
Командиру окрема шана він витяг нас із пащі смерті.
Ми стояли під залізнодорожним мостом
Треба було трошки перепочити Відкрити / Коментувати

2022-08-25 19:43:13 Третя частина.

Ми на великій промці невідомо чи відрізані від своїх.
За триста метрів по комусь гатить станковий кулемет ворога,а нас вишуковує дрон-розвідник аби навести міномет.
Моє відморожене тіло,яке від лежання у березні на сирій землі вдивляючись у приціл,затерпло до стану мороженого овоча,ще трошки і думаю я б не міг продовжувати козацький рід.
Але наш командир дав приказ«Негайно.*****НЕГАЙНО РУШ ,один за одним під стіною міняти місце дислокації»
Приказ був дивний ,враховуючи ,що місце я собі якось трошки нагрів,але коли за хвилину туди почали падати 120-ті міни - питання доцільності приказу відпало само собою. Одночасно із тим вони почали тягнутися за нами і це мені перестало подобатися,а потім світ замовк.Замовк
,слава Богу,не назавжи і через секунд двадцять я почав щось чути немов би десь там далечко за рогом війнонька.Як вже стало зрозуміло,це був приліт і приліт майже в ціль.Врятували нас три речі: Господь ,командир та промислові рельси…. Відкрити / Коментувати