Серед найважливіших справ в моєму житті вважаю підписання політичної частини Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Сьогодні сьома річниця.
Це була перша з головних вимог Майдану і Революції Гідності.
Здавалося б, не було нічого логічнішим, як негайно приступити до укладання Угоди відразу після перемоги Революції. Але добре пригадую, як відразу почулися голоси, що з її підписанням варто почекати, розпочати нове опрацювання і взагалі прямо узгодити з Москвою, щоб в «агресора не було підстав для агресії».
Навіть у вересні 2014 року, напередодні ратифікації Угоди у Брюсселі були спроби відтермінувати дію зони вільної торгівлі між Україною і ЄС під приводом консультацій з Москвою. Наш уряд тоді категорично відкинув такі маневри, а насправді пряме загравання з Москвою...
Ані тоді, ані зараз у мене не було сумнівів. Політичну частину Угоди про асоціацію треба було підписувати негайно. Це було історичним підтвердженням вибору Українського народу. І першим захистом проти Росії.
Це важливий день. Рубіжний.
