тримаю на ланцюзі на відстані але приходжу зрідка почастуват | артилерія!
тримаю на ланцюзі на відстані але приходжу зрідка почастувати тому асоціююсь з хорошим
ти - власна собака Павлова достеменно знаєш хто лишив волі наслідком не піддаєшся дресурі хоча з висунутим язиком і бризками слиною чекаєш наступного ранку зі мною
загіпнотизований власними снами де мої гарячі черство-сухі руки обвивають шию - дресують ударами током - найкращою з винагород перев‘язують ноги
не приймаєш пестощі коли згадую про існування тебе як такого
достеменно знаєш - жалюгідна сама ідея про спробу втечі завжди триматиму при собі в сталевих рукавицях не випускатиму з будки хай ненавиджу собак і менше з тим ти ніколи не побачиш волі
спитаєш навіщо мені це потрібно чи можу я побути нормальною людиною змилуватись і віддати комусь хто якби не любив то принаймні не думав кожного дня викинути на вулицю?
це не так важливо, песику завтра зранку знову побачиш весь світ (мене) коли принесу води стрибатимеш, облизуватимеш з ніг до голови від радості і всі питання зникнуть
