Ментально себе ґвалтую так, наче зраджую тобі. Я переспала | артилерія!

Ментально себе ґвалтую так, наче зраджую тобі.


Я переспала з не-таким-вже-й-абстрактним-кимось за недостаньо довготривалу добу до наших стосунків. Прямо під час - в нас так нічого не сталось з ще одним. Це зрадою не було, принаймні нею не відчувалось.
Всі присутні на текстовій сповіді знають - щиро я хотіла тільки тебе.


Зараз же відчуваю, що зраджую кожною новою посмішкою. Кожним бажаним поцілунком. Кожним метчем на тіндері. Кожною перепискою з людиною, яка щиро цікава. Кожною жінкою, яка присвячує мені вірш.

Забуваю спільну історію. Відходжу від нас з тобою на відстань. Біжу, щоб вибух мене не зачепив, забуваючи, що він давно стався.
Не Хіросіма і не Чорнобиль, тому обов’язково переживу без жодної помарки на тілі в згадку.


Я ніколи не зраджувала тобі в минулому, з скількома б людьми не переспала.
Але кожного разу за новою людиною в майбутньому - я зраджуватиму саме тобі.

Раніше я взаємодіяла з іншими, бо хотіла взаємодіяти.
Зараз - бо підтверджую собі, що вже оправилась після вибуху
і хочу тебе

ранити.


це і називають зрадою


Хочу, щоб кожен чортовий уламок відрекошетив в твоє тіло.
Не впевнена, що навіть стікаючи кров’ю,
причина якої я і тільки,
звинуватиш мене.

Просто-напросто не пам’ятатимеш імені