символдрама пізній вечір запрошення на бал нечисті наш зви | артилерія!

символдрама


пізній вечір
запрошення на бал нечисті
наш звичайний поетичний літературник
пунктуально приходжу секунда в секунду
під руку з чоловіком без голови
цю картину варто писати з натури

чорне довге плаття в блискітки, бліде обличчя, смокі айс
золоті кучері спадають плечима й ключицями
безголовому інфантильному чоловікові присвячено
- ви мене не знайдете, сьогодні я буду з жінкою

сидітиме в шляпі за столом у кутку
вирізнятиметься холодом і непідвладністю
до жахливого просто
демонічний сміх, виріз, що ллється по нозі
мимовільно і її
звабить

відставляю коктейль
не використовую навіть наділену природою суперздібність - заворожувати людей
і нечисть
протягую руку без жодних слів
у фіолорожевоблакитному кружляємо
займаючи вогнем повітря

повертаюся спиною запрошуючи за собою
серце встигає впасти
проте вона таки бере ледь вологу руку
крокує неспішно, впевнено, збуджено, плюючи на регламент

біжимо гвинтовими сходами на дах
випущу деякі події моменту
занадто детальні й інтимні дрібниці
нашого «нічого не було
окрім петингу»

прибирає за вухо моє волосся
шепоче, що я неймовірно зваблива
цілує попри внутрішні заборони
вона якось здогадується, що я відьма
здогадується, ще хвилина
і полечу на мітлі чи у ступі
(непристойно лишати коханку наодинці з зірками
але ж
повнолуння)



озеро загублене у самотньому лісі
на заквітчаний вовчими слідами ґрунт
спадає плаття
входжу у воду
вимочую сум
виринаю, вдихаю

краплі біжать тілом
вітер ставить на облік ребра
заливає в щоки румянець

небо вимагає каяття
на зло друзям демонам

свято смерті
зрештою
закінчується
життям