моєму вікну самотньо цій самотності років з тисячу вікно бач | артилерія!

моєму вікну самотньо
цій самотності років з тисячу
вікно бачило і спекулянтів і комуністів і шовіністів
загалом бачило все, крім любові
почути - могло б, якби тут не жили німі
одягнувши окуляри, що воно побачить, коли напроти з’явишся ти?

груду кісток обтягнутих моєю ніжністю й болем
одяг розірваний і зніманий втомленими кістяшками зі слідами ударів й секретів, сліз і укусів
лезом вирізані анекдоти по мозку
тріщини по виїденим міллю легеням

вікно виклеєне скотчем зрештою трісне
від віддаленого схожого на оперний спів
крику

вода проллється
тверезість скінчиться
в кімнату пластівцями снігу нагряне весна

вікно більше не бачитиме самотності
старі віконниці переродяться пластиком
тіло бездиханне й забуте розкладатиметься
клаптиками
доки сусіди не викличуть
nine-one-one