​​- Ті-і-і-і-у-у! Бах! Ті-і-і-і-у-у! Бах! - лунає на вулиці. | ПП!: пора перемагати

​​- Ті-і-і-і-у-у! Бах! Ті-і-і-і-у-у! Бах! - лунає на вулиці.

І зразі після.
- Кукареку!

Півні та кури лазять по городах дикунами.
- Ті-і-і-і-у-у! Бах! Ті-і-і-і-у-у! Бах! Кукареку!

За вікном лунає звук, дуже схожий скрип з яким ламаються старі меблі.

- Фазани. Їх тут багато, - флегматично каже сивий молодший сержант у касці та броніку.

На плитці з газовим балоном він неспішно смажить велику яєчню з тушенкою.

Під стіною розбитого будинку куняють кулемети ПКМ (покемони), гранатомети РПГ (він і в Африці РПГ) та труби до "Стугн". Радейка на цвяшку оживає емоційним: "Вовкулак Чупакабрі! Приходи мін на наших позиціях!" І спокійне у від повідь: "Чупакабра прийняв... Тримайтеся..."

Кілька бійців, що сидять на ящиках і чекають приготування яєчні, заводять вічну суперечку "втримаємо чи не втримаємо". Але деталей не чути.

На вулиці неспішно, ніби вкладаючи в свою неспішність всю показаву міць власних форм і об'ємів, з ревом і лязгом проповзають два танки. Зникають за рогом.
- Ти ба? Щось серйозне буде, - лунає від бійців. І знову розмова на нове коло. Про обстановку, про командування. Про те що вороги - пі-і-і... не самі хороші люди.

Вдалині лунає дещо відмінне.
- Бах - ті-і-і-і-у-у! Бах - ті-і-і-і-у-у!

- О! Наші насипати почали!
- Нарешті!
- Ви б оце не раділи. Бо є виходи - будуть приходи.

І ніби підтверджуючи його слова в повітрі виникає пронизливе.
- Ті-і-і-і-і-і-і-і-і!!!...

В підвал бійці стрибають як гарно зігранна футбольна команда.

- Ба-ба-а-ах!

У підвал за бійцями влітає хмара пилюки. Прямо як у кіно.

Тиша. На вулиці звуки які видають предмети, що падають на землю з неба. Хлопці сидять у підвалі. Приліт може бути випадковий. А може ворог пристрілявся. Якщо пристрілявся, приходи будуть знову. Тоді треба "брати руки в ноги і зйо...", давати драла, коротше. Міняти позицію.

Але з вулиці лунає звичне.
- Ті-і-і-і-у-у! Бах! Ті-і-і-і-у-у! Бах! - Десь у далині.

Бійці обережно вилазять з підвалу.
- Ти бачив?
- Оце й...ло!!
- Макарич! Ти чєловєк!

Навіть стрибаючи у підвал, сивий молодший сержант накрив яєчню кришкою. Їжу пилюкою не засипало.

- Живемо!

По вулиці з виглядом дзенського пустельника що познав нірвану, на велосипеді проїжджає дядько - місцевий. Живе він тут. Проминув зламану вибухом вишню. Завернув за розтрощену хату...

На Донбасі починався ранок. Один з багатьох.