Аборигени Тайваню, 16 племен яких офіційно визнані сьогодн | Asian Tigers
Аборигени Тайваню, 16 племен яких офіційно визнані сьогодні державою, належать до групи австронезійських племен і схоже є корінним населенням острову. Принаймні коли голландці зайняли острів у 1623 році, якоїсь значної присутності ханських етнічних груп не виявили, а усі мапи та документи тих часів свідчать, що назви місцевостей були на аборигенських мовах.
Значний наплив ханських етнічних груп припадає на втечу генерала Коксінги від Маньчжурів, а також подальшу колонізацію острова в часи Цин. Тут є дві версії, які занадто політизовані на сьогодні. Одна, якої притримуються прихильники Гоміньдана та китайські вчені з материка, що не дивлячись на те, що змішування мало місце (і інколи навіть заохочувалося), значного змішування не відбулося і аборигени з ханськими народностями жили переважно окремо. Інші, якої притримуються міннанські націоналісти, каже, що змішування було настільки суттєвим, що більша частина тайванців має змішане походження. Самі аборигени, які зберегли свою племінну культуру, схиляються до "гоміньданівсько-китайської" версії та бояться такої експансії міннанських націоналістів на свою культуру.
В часи японського колоніального правління відносини між аборигенами та японцями були складними. З однієї сторони японці винищували деякі племена і відбирали у них зброю (що багато значила в їхніх культурі), з іншої - японці вивчали їх культуру та навіть підтримували її на противагу ханській, через що в 20-ті роки ХХ століття відбулося певне відродження аборигенської культури.
Аборигени з деяких племен виявили не аби-яку прихильність до Імперії і проявили себе як гарні воїни, чим вразили японський генералітет (який вважав їх варварами). Так відома група спеціального призначення "Добровольці Такасаго", які складалися близько з 5 тисяч аборигенів, проявили високу майстерність на полі бою та відданість Імператору в часи Другої світової. Відомий випадок, коли тайванський абориген Теруо Накамура (ім'я при народжені Аттун Парарін), відмовився складати зброю після поразки і аж до 1975 року воював в лісах Індонезії, бо "не отримав наказу скласти зброю".
При Чан Кайші розквіт аборигенської культури припинився і влада узяла курс на жорстку асиміляцію та заборони різних культурних проявів (навіть було заборонено використання аборигенських імен у офіційних документах до 1994 року). Це тривало до демократизації у 90-х, коли навіть в Конституцію внесли зміни, де тепер зазначено, що Держава має зберігати та охороняти культуру корінних народів.
Але відносини між етнічними групами дуже складні. Існує і спір з приводу того кого вважати корінним у змішаних шлюбах (у 2022 році Конституційним суд визнав незаконним положення закону про корінні народи, де зазначалося, що діти змішаний шлюбів набувають статус корінного), з приводу повернення конфіскованих режимом Чан Кайші земель, а також існує давня ворожнеча між самими аборигенами - гірськими та рівнинними. Там дуже складна тема взаємовідносин.
Цікавий аспект, що більшість аборигенів, як не дивно підтримує Гоміньдан, а не ДПП та міннанських націоналістів. Це зумовлено по-перше тим, що Гоміньдан в свій час надав широкі економічні преференції та саме при Гоміньдані в 90-х відбулося відновлення їх в правах та розквіт їх культури (те, що це зробив президент Лі Денхуей, якого потім в самому Гоміньдані оголосили зрадником і виключили, нікого вже не цікавить).
Інший аспект полягає в тому, що "міннанські націоналісти" сприймаються як певна загроза, оскільки вони жорсткі прихильники надання державного статусу тайванський мові і впровадження її в публічній сфері, що змушує аборигенів остерігатися того, що повернуться часи Чан Кайші, тільки тепер замість насадження мандаринської мови та китайської культури, буде спроба асимілювати їх у тайванську культуру та змусити розмовляти тайванською мовою. Також аборигенів дратують спроби "міннанських націоналістів" використовувати аборигенську культуру для підтвердження окремішності тайванської нації і фактично її асиміляція в сучасну тайванську, оскільки племена бояться "розчинити" свою культуру в загальнотайванській при такому підході.
