Ось і добіг кінця наш похід, приурочений до Літнього Сонцестояння. Найдовший день року ми провели форсуючи Ірдинські водоймища — неторкана болотиста місцевість, що була колись руслом Дніпра, заворожує своєю химерністю.
Пошук проходів через озера серед вузьких коридорів очерету, постійний супровід настирливих комах, мінімальний час контакту із сушею (весь другий день походу ми веслували) і навіть моменти невеликого екшену, на кшталт латання човна прямо посеред озера — вся подорож не була схожа на жоден інший вид «туристичної активності».
День Сонцестояння гостро нагадував про себе — сонце, затримавшись у зеніті, ніби зупинило звичний плин часу разом із собою. І важко підібрати більш доречне місце, аби відчути ці зміни природи — там, де людині робити нічого, вона розкриває свою суть.
Слідкуй за нашими анонсами, адже цьогоріч це далеко не остання мандрівка незвіданими шляхами Внутрішньої України!
