ПРАЦЮВАВ У АВДІЇВСЬКІЙ ТА ОЧЕРЕТИНСЬКІЙ ГРОМАДАХ. ДЕРЖАВОТВОРЕ | АвВА INFO 🇺🇦

ПРАЦЮВАВ У АВДІЇВСЬКІЙ ТА ОЧЕРЕТИНСЬКІЙ ГРОМАДАХ. ДЕРЖАВОТВОРЕЦЬ ЯРОСЛАВ ГОМЗА

Ярослав Гомза (1927–2011)

Остарбайтер, політв΄язень, просвітянин, публіцист.

Народився в селянській родині. Закінчив три класи в сільській державній школі з "руською" (тобто українською) мовою навчання, а з четвертого класу був учнем Стрийської "Рідної школи". З 1939 навчався в школі № 10 у Стрию. За німецької окупації переведений до 5 класу гімназії, де провчився всього півроку.
Родина збідніла вщент: у хаті не було шматка хліба. У лютому 1942 разом з батьком змушений був "добровільно" виїхати на роботу до Німеччини.

Незабаром Гомза нав΄язав контакти з українськими організаціями, передусім з "Українським Національним Об’єднанням" та "Українською Громадою". Перечитав багато українських книжок, виданих в Україні й за кордоном. Згодом в автобіографії писав: "Весь свій заробіток вкладав у газети та книжки, які розповсюджував між остарбайтерами-українцями".

У квітні 1945 "визволений" червоними військами і заарештований органами контррозвідки "Смерш" 3-ї Ударної Армії та засуджений Військовим трибуналом за ст. 58-1а КК РРФСР на 10 років позбавлення волі і 5 років поразки в правах за "антирадянську діяльність" (розповсюдження української преси та книжок серед остарбайтерів-українців), за зв’язок з ОУН.

Із закінченням терміну покарання звільнений у 1955. Ярослав Гомза поїхав на Донеччину, куди вже перебралися його батьки. Працював робітником спочатку на Очеретинському цегельному, а потім на Авдіївському коксохімічному заводах. Уже з 1972 року до виходу на пенсію працював учителем німецької мови, української мови й літератури в Очеретинській середній школі.

З часу звільнення перебував під пильним таємним наглядом КДБ, а з 1972 року – під явним. Його викликали на допити у зв΄язку з арештами дисидентів. Зокрема, в лютому 1981 року в нього шукали, та не знайшли, працю Олекси Тихого «Мова. Народ». Обшуки, погрози, шантаж родини тривали до 1990 року.

З початком перебудови активно працював на українське відродження. Один з організаторів Товариства української мови ім. Т.Шевченка на Донеччині, Всеукраїнського Товариства політв΄язнів і репресованих (ВТПВіР). Співзасновник УГС на Донеччині (1989), член УРП (1990), голова місцевого осередку і член сенату ОУН(м). 22.01.1989, у День Злуки, брав участь у мітингу під синьо-жовтими прапорами в Донецьку.

Залишив по собі добротну бібліотеку патріотичної літератури, яку незадовго до смерті передав у надійні руки: частину — в одну з бібліотек міста Авдіївки, частину подарував донецькому музею «Смолоскип». У 2005 році в київському видавництві імені Олени Теліги було надруковано його «Вибране. Статті, спогади, вірші».

Усі, кому довелося бути знайомими з Я.Гомзою, відзначали його інтелігентність, надзвичайне почуття такту, високу культуру, а ще — самопожертву. Сучасникам пан Ярослав запам’ятався своїм непохитним життєвим кредо: «Я маю обов’язок перед Україною»

(За інформацією http://surl.li/cnrwf та директорки Народного музею історії міста Авдіївка Тетяни Переверзєвої)