В Італії є Фелліні, а в України — Параджанов. І звісно, вони не могли не товаришувати.
Попри кордон та залізну завісу, режисери підтримували звʼязок один з одним. Фелліні був одним із багатьох світових творців, які стали на захист Параджанова, коли його запроторили до радянської вʼязниці одночасно “за гомосексуалізм” та “за український націоналізм”.
В тюрмі Параджанов часто отримував від нього листи. Фелліні супроводжував їх власними карикатурами та малюнками, на що одного разу Параджанов, і сам художник, підколов його —
“Ти малюєш забагато. Краще пиши листи, я сам буду домальовувати”. Коли в Сергія забрали олівці, він, щоб не зійти з розуму, робив колажі зі сміття та срібні “талери” з кришечок від кефірних пляшок. На них видавлював портрети відомих людей. Через роки, один з цих “талерів”, відлитий в сріблі, потрапив до рук Фелліні. І той зробий його призом власної кінопремії “Амаркорд”.
