​​ Інтернат — Сергій Жадан Асоціації: страх, слабкість, | Крадійка книжок

​​ Інтернат — Сергій Жадан

Асоціації: страх, слабкість, безсилля, невизначеність, пливти за течією.

Як воно, бути по ту сторону?
Коли в тебе не питають, за кого ти і єдина ціль перед тобою — вижити?

Паша — простий сільський вчитель із Донеччини. Живе тихо, скромно, пускаючи власне життя за течією — буде як буде, хіба воно мене стосується?
Тому в перші дні вторгнення Паша так і не зрозумів, де свої, а де чужі та чим перші гірші від других. Сторону-фаворита обирати він не бажав та доля змусить його це зробити, адже, коли під загрозою твоє життя, ти чітко розумієш, хто навів на тебе ствол.

Паша і втік би, за лінію фронту (чию?), в безпеку... Та перед ним є зобов'язання. Його сестра віддала свого хворого (а чи хворий він справді? Чи ця хвороба — непотрібність власній матері?) сина в інтернат. Інтернат, який лежить як раз за лінією фронту. Там, де стріляють, там, де ховають синьо-жовтий стяг, лиш би вижити, там, де голод, холод, біль і страх. А ще смерть. Смерть, яка ходить по п'ятах за кожним і Паша не був виключенням. Та треба рятувати малого і ця задача була така чітка, така необхідна, що звичайний сільський вчитель обдурив смерть.

Книга не розповість вам, де чорне, а де біле, не вкаже, хто правий і хто стріляє. Зате наочно покаже вам, наскільки страшними можуть бути наслідки байдужості, аполітичності, уникання вибору, який все одно змусять зробити, під громом канонад чи з ворожим стволом біля скроні.

Цитата:
«Їй — мільйон років. Ми ще з тобою не народились, а їй вже був мільйон років. Ми з тобою здохнемо, а вона далі лежатиме собі. Історія, розумієш? Ось це — історія. А ми з тобою — не історія: сьогодні ми є, завтра нас не буде»

Оцінка: 
Оцінка читачів — 4.41/5
Особиста — 4+/5

+ Роман підіймає важливу тему окупації расєйськай армією та життя українців в її умовах;
+ Стиль текстів Жадана легкий, поетичний, приємно читати і легко пройнятися написаним;
+ Яскраві та унікальні персонажі, за якими цікаво спостерігати.

- Не вистачає деяких деталей. Що сталося з рукою Паші? Чим хворий малий?
- Хоч і хеппі-енд наявний, але особисто мені б хотілося, щоб було якесь згадування про "нових" друзів Паші. Як він їх після подій знайшов і чи шукав взагалі. Чи живі вони...?

Чи варто читати:
На жаль, війна стала частиною нашого життя, нашої культури. Проте на момент написання роману війна на Донбасі та Луганщині була чимось далеким, недосяжним, що можна заховати в найпотаємніші кутки своєї свідомості та жити звичним життям. Роман чудово підходить як спосіб "протверезіти" і зрозуміти як воно — жити у вирі подій, жити в окупації, жити під вічним страхом, що тебе вб'ють тільки за твою мову чи громадянство.
Книга не втратить своєї актуальності ніколи, поки у нас є спільні кордони з парашкою.

#Рецензія #Жадан #Роман #Воєнна_проза #Висока_оцінка