​​Смерть та хвороби не жаліють навіть геніїв: #Іван_Франко Ів | Крадійка книжок

​​Смерть та хвороби не жаліють навіть геніїв: #Іван_Франко

Іван Франко мав міцне здоров'я та дотримувався правильного способу життя: не зловживав ні тютюном, ні алкоголем, полюбляв свіже повітря та пішу ходу. Здавалось би такі звички мають загартувати чоловіка, забезпечити гарне здоров'я та у долі були інші плани. Ймовірно, здоров'я поета зіпсували арешти, кількакратні ув'язнення та значні психоемоційні навантаження (останні десятиліття свого життя Франко опікувався над психічнохворою дружиною)

Свої страждання поет вилив в праці
Історія моєї хороби», яку сам він вже не міг написати — своєю рукою її написав син Франка. Це неймовірно страшна та трагічна автобіографічна праця тяжкохворої людини, її почуття та невимовні страждання. Сам документ я прикріпляю в коментарях.

Хвороба незнайомої людини — річ таємна, можна сказати інтимна, нікому не має бути діла до цієї частини життя людини. Проте флер таємничості так покривав цю історію, що люди почали будувати здогадки та навіть теорії, серед них був навіть сифіліс.

Насправді хворів поет на деформуючий ревматоїдний поліартрит, який, за словами лікаря, ускладнювали інші дрібні захворювання, злиденні матеріальні умови, посилена творча праця, ув’язнення та холод. Хвороба у Франка викликала зміни кори головного мозку та паралізувала кисті. А лікування препаратами наперстянки ніяк не стримувало прогресії патології, а, навпаки, зумовлювало галюцинації.

Передчуваючи смерть, Франко зібрав всі сили і пішов додому зі шпиталю січових стрільців через все місто у супроводі племінника. Помирав величний поет майже на самоті: сини воювали, дочка поїхала з міста, а дружина була у психлікарні.

@b00k_thief