світла немає, запалимо свічки
одразу згадали себе біля річки
сенсу тут мало, але класно було
згадали ми це і одразу тепло
гріє солдата в окопі та думка
коли йшов на фронт, тяжка була сумка
було там все, консерви і речі
все це тілесне, щодо Бога доречі
була в нього книга, старенька, облізла
за розміром мізер, щоб в кишеню та влізла
червона така, біблія кажуть
бо букви обкладинки вже не підкажуть
доки все тихо, він чітко читає
слова, він, жодного, не пропускає
вдумливо пошук він сенсу веде
і тут чути постріл - знову хтось йде
піднявся на ноги, підігнув враз коліна
прочитав він молитву, зашуміла калина
десь позаду то було, значить ворог десь там
розвернувся повільно і очами сам-на-сам
постріл почувся, куля летіла
але козаченька задіть не хотіла
промайнула десь зліва, лишиться струп
але це все краще, ніж нелюдя труп
вірте у когось, ця віра рятує
іноді навіть рани лікує
бо правду кажуть, без віри нам тяжко
а так омине і у лісі розтяжка
#номер61
