не важливо скільки днів у твоєму житті
якщо в них самих, цього ж життя замало
буває роки летять неначе в забутті
а буває таке, що і для миті року мало
згадай своє дитинство різнобарвне
ти грався у садочку, бігав і радів
радів ти пелюсткам, не лялькам Барбі
а за проханням мами на обід летів
проходить час та вигоряють фарби
вже світ не буде так грати в кольори
але повернуть до життя тебе мансарди
де бігали разом, ви, веселі дітлахи
і ось дорослий, щастя вже здобуто
і полум'я в очах горить тепер також
але згадавши літо буде смуток
згадавши всі ті плями огорож
стоїть людина, прожите життя
багато чого бачила вона для свого віку
але деінде пірне у забуття
і згадає враз з дитинства стріху
шукати щастя треба навкруги
рубати ліс понурої рутини
як лижі йти крізь всі сніги
і будувати по собі картини
#номер72
