“Cancel culture - не для всіх” або Східна Європа is the new bl | Погана кампанія

“Cancel culture - не для всіх” або Східна Європа is the new black colored

Ви вже напевно чули про новий сезон популярного серіалу «Емілі в Парижі», де поміж іншого з’являться новий персонаж — українка з надмірно типовим для нас ім’ям Пéтра Петра нахабна, трохи дурнувата, має повну відсутність смаку і любов до халяви, чим і пояснюється її злодійкувата поведінка.

Ми не будемо обурюватися з цього приводу, це вже успішно зробили до нас, а краще поговоримо про більш глобальні речі.

Цей серіал — справа рук відомого нам Netflix. Будьмо відвертими, аудиторія Netflix доволі особлива. Переважно це молоді і прогресивні люди (з усіма наслідками), які не сприймають стереотипів та упередженостей відносно кольору шкіри/гендеру/віку/чогось там ще. Це ж правда, хіба ні?

Насправді стереотипи — один з ключових комедійних елементів. Всі ми (навіть якщо нам зараз соромно за це…) (…але, насправді - ні) сміялися з образів «чорних кварталів», жартів про геїв, білявок, китайських чи індійських студентів, надто темпераментних мешканців Кавказу. Погодьтеся, будь-який серіал знятий принаймні до 2010-го року неодмінно спекулював цими темами.

Але щось пішло не так.

Що відбувається зараз, коли витвір сценаристів чи режисерів торкається чиїхось почуттів? Наприклад, HBO закрив серіал «Удача» з Дастіном Хоффманом через кілька нещасних випадків з тваринами під час зйомок.
Обурені смертями кількох коней зооактивісти, змусили авторів припинити роботу на серіалом, не дивлячись на розпочаті зйомки другого сезону. Або ж коли Кевін Спейсі був повністю вирізаний з вже відзнятого фільму «Усі гроші світу» та серіалу «Картковий будинок», через звинувачення у харасменті.

Та що там казати про Спейсі, коли нові морально-етичні стандарти змусили вирізати момент з Трампом у фільмі «Один вдома»? Культура скасування змушує глобальну індустрію забути про будь-які жарти, відносно певних категорій осіб.
Певних, але не всіх.

Як відомо, святе місце не може бути порожнім, особливо коли мова йде про улюблене аудиторією використання стереотипів.
Якщо не можна жартувати про чорних/геїв/жінок, бо всі вони мають згадуватися лише у позитивному контексті, то на допомогу приходять … (барабанна дріб) СХІДНЯКИ!

Цей образ не такий вже й новий. Ще Моніка з «Друзів» жартувала про любов українських жінок додавати у будь-яку їжу сало, а Джаред Лето малював кокаїном мапу України. Ну, в ті моменти, коли не торгував зброєю.

І нас це не дивувало, бо стигми тоді були всюди, та й згадки про нас були не такими вже й образливими.

Але образ українців з того часу значно девальвував. Бо коли насміхатися над темною шкірою чи сексуальною орієнтацією стало табу, яке може поставити під загрозу твій фільм за кілька сотень мільйонів, доводиться вигадувати нові об’єкти для кепкування.
І хто підходить на цю роль краще, ніж українці чи інші мешканці Східної Європи?

Зрештою, вони minority, але достатньо білі, щоб це не викликало обурення. Тому на них можна ретранслювати всі хибні стереотипи, створювати фальшиві манери поведінки та висміювати без жодних перепон.

Така доля.

Інакше чому нікого (крім Назарбаєва) не обурив казахський журналіст Борат, який чомусь спілкується польською, а його донька румунською? Бо всім «нраіца».

Чи закріпиться цей штамп на українцях та українках — залежить лише від нас.
Зрештою, пам’ятаєте, як добре ми вмазали FIFA у 2018-му? Фактично, Netflix вже заробив собі на невелику кампанію, на кштал #metoo чи #JeSuisUkrainianInParis, які викривали би приклади дискримінації наших співвітчизників за кордоном.

Бо ця вся історія зводиться до одного вибору, який доведеться рано чи пізно зробити всім прихильникам політкоректності: або ми жартуємо вільно без всяких обмежень (як у старих-добрих комедіях 90-х та нульових), або ж давайте дотримуватися справжньої рівності.

Простіше кажучи - або жартуємо з усіх, або ні з кого.

Без цього вибору поведінка Netflix та всіх його наступників буде лише прикладом безвідповідальної політики подвійних стандартів.