Вчорашні події з Петром Олексійовичем може затьмарити лише одн | Погана кампанія

Вчорашні події з Петром Олексійовичем може затьмарити лише одне — його обійми з Кірою Рудик Тією, яка два роки тому скаржилася, що Порошенко занадто сильно хоче обійняти «Голос»

Ситуація така:

Літо 2019-го, «Голос» йде на вибори з риторикою «нових облич» та «професійного підходу до політики». Тим сами цілком і повністю зливаючи себе з електральним полем «Слуги Народу» з однієї сторони та «ЄС» з другої. Чим він і забовязаний своїм 5,82%.

Осінь 2019-го, фракція «Голосу» постійно бігає між критикою та підтримкою нової влади, намагаючись зобразити конструктивну позицію. Зрештою потрапляє у пастку «Самопомочі» та втрачає рейтинг.

Літо 2020-го, Кірі Рудик напередодні місцевих виборів показують соціологію. Стає зрозуміло, що головним конкурентом «Голосу» за виборця є саме «Євросолідарність» і без критики (навіть легкої) Порошенка голосів у них не з’явиться. Рудик в інтерв’ю для УП називає Порошенка конкурентом, після чого вся фракція «Голосу» вимушена пояснювати її логіку.

Початок 2020-го, Рудик говорить про нібито перемовини стосовно коаліції зі «Слугою».

Весна 2020-го, стає зрозумілим, що партії майже не видно і без критики влади можна втратити останній відсоток підтримки. «Голос» знову починає ходити на мітинги, а Рудик ліпити образ «партії бунтарів»

Висновків буде декілька.

В політиці не існує союзників, а є лише тимчасові партнери та інтереси. Але формувати позицію потрібно завчасно та виважено, інакше твій рейтинг сягне дна ще до того, як ти вимовиш: «опозиція»