2) вчинення нападу на установи або споруди, що містять небезпе | Аналітично-правовий ресурс

2) вчинення нападу на установи або споруди, що містять небезпечні сили, коли відомо, що такий напад стане причиною надмірних смертей, поранень серед цивільного населення або завдасть шкоди цивільним об'єктам;
3) переміщення державою-окупантом частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію або навпаки - депортація чи переміщення всього чи частини населення окупованої території в межах цієї території чи за її межі;
4) вчинення нападу на ясно розпізнані історичні пам'ятки, твори мистецтва або місця відправлення культу, які є культурною або духовною спадщиною народів, внаслідок чого вони зазнають великих руйнувань.
Це фактично приблизний перелік всіх тих протиправних дій, які вчинялися і вчиняються зараз більше 3-х місяців державою агресором на території України, тому і сумнівів про наявність достатніх підстав як для реєстрації їх в ЄРДР, так і до кримінального переслідування винних фізичних осіб – окупантів бути не може. потрібно лише зібрати якнайшвидше в установленому законом порядку докази їх вини і надати їх, в першу чергу, українському суду, що буде, повірте, не просто, з урахуванням ситуації, яка склалася протягом останніх років в органах правопорядку і прокуратури. А я, повірте, знаю, про що говорю.
В зв’язку з цим, хотів би звернути Вашу увагу і на той факт, що на сьогодні найбільш актуальним міжнародним правовим актом у питаннях визначення «Воєнних злочинів» виступає саме Римський статут Міжнародного кримінального суду, підписаний у 1998 році, але, набрав законну силу у 2002 році після того, як понад 60 країн світу його ратифікували, який не тільки зміг консолідувати в собі всі склади «Воєнних злочинів», які були розкидані серед багатьох міжнародних джерел міжнародного гуманітарного права, але і надати більш менш чітке тлумачення кожному з них.
Але, до цього часу Україна, на жаль, не ратифікували цей Статут, бо повинна була привести наше внутрішнє законодавство (зокрема, Кримінальний кодекс) у відповідність до його норм. На це був спрямований закон №2689 від 27.12.2019 року , який було прийнято 20.05.2021 року, однак станом на сьогодні він ще не був підписаний Президентом, а отже не набув чинності. Тобто, ще раз наголошую, Україна підписала Статут ще 20 січня 2000 року, однак ще не ратифікувала його.
Більше того, варто знати, що 25 лютого 2014 року ВРУ прийняла Заяву № 790-VII, якою визнала юрисдикцію Суду за ст. 7 Статуту (злочини проти людяності) під час мирних акцій протестів у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року.
4 лютого 2015 року ВРУ прийняла нову Постанову № 790-VII, якою затвердила Заяву, що визнавала юрисдикцію Суду за статтями 7 (злочини проти людяності) і 8 (воєнні злочини) Статуту щодо скоєння злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», починаючи з 20 лютого 2014 року і без кінцевої дати.
11 грудня 2020 р. прокурор Міжнародного кримінального Суду оголосила про завершення попереднього вивчення ситуації в Україні; при цьому, ситуація в Україні визнана такою, що відповідає критеріям Статуту для відкриття розслідування. Наступним кроком повинно було бути звернення прокурора до суддів Палати попереднього провадження цього Суду надати дозвіл на розслідування по суті, однак, цього очікуваного продовження так і не було до сьогодні. Самі подумайте, по якій причині.