Не буду я «кривити душею» але, військовим прокурорам набагато | Аналітично-правовий ресурс

Не буду я «кривити душею» але, військовим прокурорам набагато простіше і легше буде виявляти і злочини, вчинені нашими військовослужбовцями проти встановленого законом порядку несення військової служби, в тому числі і передбачених статтею 438 КК України (порушення законів і звичаї війни), а тим більше кримінальних правопорушень, які вчиняються командирами військових підрозділів та вищим командним складом ЗСУ та інших військових формувань, що явно не по силах здійснити сьогодні нинішнім цивільним прокурорам, значна частина з яких в силу проведених протягом останніх 2,5 років, так званих, «реформ» не тільки є некомпетентними, так як прийняті на посади фактично «з вулиці», а і взагалі ухиляються від поїздки в зону боєвих дій. В той же час, саме військові прокурори при належному виконанні покладених на них конституційних функцій могли б також з’ясувати, на які цілі використовується величезна фінансова і гуманітарна допомога, яка вже кілька місяців надходить в Україну від наших партнерів, але її, на жаль, не відчувають ні наші захисники на передовій, ні підрозділи добровольчих формувань територіальної оборони в територіальних громадах.
І тому найбільш було неочікуваним, коли в ЗМІ з’явилась інформація про зненацьке накладення Президентом України Володимиром Зеленським вето на цей Закон, який був, ще раз наголошую, скерований і проголосований його ж «командою» у Верховній Раді та підписаний йому ж фактично підпорядкованим Головою Верховної Ради, який ніколи б без відома і дозволу Гаранта цього не зробив.
Що ж змінилося так швидко в позиції Володимира Зеленського? Що могло стати причиною прийняття ним такого відверто неочікуваного і явно не обґрунтованого рішення?
Одразу скажу, що я теж не ідеалізую запропонований і проголосований нинішньою монобільшістю Закон щодо відновлення діяльності військових прокурорів. Але, в умовах повномасштабної війни, яка тягне за собою не тільки значні людські втрати і масове руйнування інфраструктури та економіки в цілому, на присутні в ньому недоліки можна було б навіть не звертати увагу. Тим більше, що наш Президент, нехай він мені вибачає, протягом свого перебування на посаді не зарекомендував себе як послідовний прибічник суворого дотримання вимог Основного Закону, підписавши цілу низку набагато не прийнятніших та протирічливіших Конституції України ним же поданих законів.
Тому, твердження Володимира Зеленського в його «Пропозиціях» про те, що наявний вище Закон, начебто, «не узгоджується з концептуальними засадами діяльності та функціонування прокуратури, визначеними Конституцією України», звучить дещо по-новому і зовсім непереконливо, так як підписаний ним же ще на початку своєї каденції (у 2019 році) Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо невідкладних заходів реформування органів прокуратури» ще більше протирічив Основному Закону. Так, зокрема, на день його підписання, діяли вже зміни до Конституції України, внесені ще 2 червня 2016 році, якими прокуратуру було віднесено до розділу «Правосуддя», але, це не перешкодило йому фактично паралізувати діяльність цього нового органу судової влади під час організованої ним протягом 2019-2020 років, так званої, «реформи» прокуратури. Також на той час були вже визначені нові конституційні повноваження прокуратури, до вимог яких до цього часу так і не приведено цілу низку діючих до сьогодні законів та підзаконних актів, на що наш Гарант Конституції вже стільки років невпинно не звертає уваги. Натомість у своїх «Пропозиціях» до заветованого закону він чомусь продовжує «переконувати» Верховну Раду в тому, що прокуратура в порядку, встановленому Законом «Про прокуратуру», який, ще раз наголошую, протирічить діючій Конституції України, здійснює, начебто, встановлені Основним Законом функції з метою захисту прав та свобод людини, загальних інтересів суспільства і держави!