Так чи були підстави у Глави Офісу Президента України запрошув | Аналітично-правовий ресурс

Так чи були підстави у Глави Офісу Президента України запрошувати мене «на шашлики» за висловлені мною думки з приводу звернення американського конгресмена Вікторії Спартц до Президента США Д. Байдена?
Не дивлячись на прямо полярні коментарі з приводу моєї попередньої статті стосовно змісту перших звернень Вікторії Спартц до Президента США про необхідність перевірки «можливих зав’язків» Андрія Єрмака із РФ, дехто із авторів допустив, що я захищав останнього від, на їх думку, справедливих нападок на українського чиновника, а той у вдячність за це повинен був ледь не запросити мене обід чи вечерю. Хочу таких коментаторів заспокоїти, ніхто мене нікуди не запрошував і не дякував, бо у мене була зовсім інша мета.
Одразу скажу, що я продовжую займати послідовну позицію з двох для мене принципових питань. Перше – щоб звинувачувати будь-яку людину у вчиненні неблаговидних негідних поступків, а тим більше злочину, її вину потрібно спочатку довести. Друге – не може представник влади іншої держави, тим більше, такої демократичної і правової як США, допускати у своїй діяльності ознаки втручання у внутрішні справи іншої країни, нехай і в такій ситуації, коли вона надає нам чи не найбільшу військову і фінансову допомогу у виснажливій війні із чи не найбільшою за площею країною світу – Росією. І все, інших мотивів у мене не було, коли я висловився на цю тему.
Тому, і зараз, ознайомившись із черговою заявою шановної пані Спартц, теж хочу дещо сказати, але, вже не так однозначно і категорично як перший раз.
Так, невже моїм критикам сподобалася риторика тверджень пані Вікторії, в яких вона прямо пов’язує відновлення довіри американського народу до Конгресу США через використання України? Або хіба мені почулося, що пані Спартц відкрито заявляє про те, що врегулювання ситуації в Україні відповідає лише національним інтересам США і цього можна досягти лише шляхом належного керівництва цими процесами в Україні саме з боку Сполучених Штатів Америки, щоб не допустити, ви тільки вслухайтесь, перетворення нашої країни в Афганістан? Хіба нікого з Вас не хвилює, в що може перетворитися наша країна в разі подальшої такої опіки і зовнішнього управління з боку саме такого нашого «партнера»?
Зверніть також увагу і на усвідомлення названої пані конгресвумен того, що явно допускає тиск на нашу владу, не сумніваючись в тому, що вона може собі таке дозволити, коли заявила майже дослівно: «під тиском США Київ розпочав антикорупційну прокуратуру, яку вони тягли майже два роки». Не потрібно повторювати попередні мої роз’яснення про те, що в результаті незаконного втручання Президента України, так звана, «незалежна конкурсна комісія» обрала кандидата на посаду керівника САП з грубими порушеннями вимог закону, навіть при наявності негативного судового рішення, нехай яке ще і не вступило в законну силу. І громогласні заклики про гальмування боротьби із корупцією саме через відсутність на посаді керівника САП – це відверта, вибачте, брехня, бо для цього існують зовсім інші причини, про які ні наша влада, ні наші «партнери» в лиці американського посольства не хочуть чути. А головніше навіть те, що ніхто і не має бажання реально боротись з корупцією, перш за все, серед високопосадовців, а всі такі дії направлені лише на створення гарної картинки (у перших) та тримання наших високопосадовців і політиків під контролем (у других).
Незрозумілим був і натяк Вікторії Спартц на те, що в Україні, начебто, є «загроза саботажу» в разі одержання серйозної зброї від США, що може бути свідченням намірів припинити поставки нам військової техніки у разі не виконання Україною будь-яких вимог США, що теж не є позитивним сигналом для нас.
Щодо інших «випадів» представниці Конгресу США на адресу української влади у мене склалось неоднозначне враження, а тому я їх також хочу прокоментувати.