До речі, законопроектом було обґрунтовано запропоновано, щоб ч | Аналітично-правовий ресурс

До речі, законопроектом було обґрунтовано запропоновано, щоб чисельність військ Тероборони не включилася (не входила) до чисельності ЗСУ, що індивідуальна зброя військовослужбовців та резервістів Військ тероборони, а також колективна зброя військових частин Військ ТрО та боєкомплекти до них повинна зберігатись у визначених обладнаних приміщеннях, в шафах і сейфах на території постійної дислокації таких Військ (частин) або/та визначених місцях зберігання.
Цілком слушно передбачалось, шо військовослужбовці Військ ТрО, які мають вислугу служби в даних військах не менше одного року, не мають дисциплінарних стягнень і адміністративних правопорушень, здали екзамени з фахової підготовки та пройшли спеціальну перевірку отримували право на зберігання індивідуальної зброї та боєкомплекту до неї за місцем свого проживання.
Забезпечення військ ТрО зброєю та боєкомплектом, матеріально-технічними засобами, спеціальною технікою, іншим покладалося на Міноборони України, в цьому могли прийняти участь державні і приватні підприємства оборонно-промислового комплексу, а за окремими угодами - навіть закордонні організації.
Місцеві державні органи та органи місцевого самоврядування повинні забезпечувати місцеві підрозділи Військ ТрО приміщеннями, об'єктами навчально-матеріальної бази, засобами зв'язку, продовольством, паливно-мастильними матеріалами, комунальними послугами.
Що найбільше було цікавим та підлягало схваленню, то це те, що загони тероборони та безпеки територіальних громад, які формувалися на місцях, повинні здійснювати заходи підготовки та ведення тероборони.
Склад цих загонів повинен був формуватися на добровольчих засадах із цивільних осіб, які проживають на території відповідної територіальної громади. Чисельність та особовий склад загону, за поданням штабу зони (району), повинен узгоджуватись з керівником зони (району) ТрО, з Командувачем Військ ТрО і затверджувався командиром бригади тероборони, що на практиці звичайно видається надзвичайно ускладненим. Діяльністю таких загонів повинні були керувати командири підрозділів Військ ТрО за територіальним принципом.
Окрім того, такі загони тероборони також зобов'язувались, за результатами власних спостережень і спілкування із місцевими жителями, передавати до штабу ТрО інформацію щодо загроз конституційному ладу, державному суверенітету та територіальній цілісності України, що теж викликає відвертий сумнів у необхідності таких повноважень чи завдань саме найнижчої ланки ТрО.
І головне: у випадку введення особливого періоду чи оголошення воєнного стану такі загони повинні включатися в якості відокремлених підрозділів до складу Військ ТрО, що являється цілком слушним.
Забезпечення таких місцевих загонів матеріально-технічними засобами, засобами зв'язку, медичними, навчальними і складськими приміщеннями, технікою також покладалося на органи місцевого самоврядування за рахунок місцевого бюджету та бюджетів об'єднаних територіальних громад.
У випадку введення особливого періоду чи оголошення воєнного стану, такі загони повинні забезпечуватися зброєю, спецзасобами та засобами захисту за рахунок військ ТрО за окремим планом та рішенням, що теж було цілком прийнятним.
Що цікаво, соціальний і правовий захист військовослужбовців Військ ТрО, резервістів територіального резерву та членів їх сімей також пропонувалося здійснювати відповідно до Закону «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативно-правових актів. Зокрема, для них передбачалось такі мотиваційні чинники:
- можливість отримати професію подвійного призначення за рахунок держави;
- забезпечення військовою формою одягу та індивідуальним екіпіруванням згідно штатної посади;
-безоплатна видача дозволу на зберігання та носіння (реєстрація, перереєстрація) зброї;
- пільгове кредитування на придбання зброї та екіпірування;
- пільговий доступ до об'єктів, призначених для підготовки (тирів та інших об'єктів);