Теж саме можна сказати і про бажання НАЗК , якщо це дійсно їх | Аналітично-правовий ресурс

Теж саме можна сказати і про бажання НАЗК , якщо це дійсно їх ініціатива (бо у мене вже чомусь виникають серйозні сумніви), «наповнити дисциплінарні органи прокуратури» якимись «представниками громадськості», що в нас за останні 8 років стало дуже популярним, але, підкреслюю, не принесло нашій державі жодних позитивних результатів і це потрібно, в кінці кінців, вже зрозуміти нашому суспільству. Якщо ініціатори таких «змін» під такими представниками знову мають на увазі наших всім відомих «грантоїдів», то такої практики у нас більше вже ніж достатньо, бо останні зробили все можливе, щоб зруйнувати українську прокуратуру і ослабити, тим самим, нашу державу в умовах війни, починаючи з 2014 року, а тим більше - напередодні повномасштабної агресії з боку росії.
Та і взагалі у мене склалось враження, що частина із названих вище пропозицій внесені не в національних інтересах України, бо явно хочуть ще більше ослабити органи прокуратури, тим більше, в умовах повномасштабної війни із російським агресором, коли вкрай важливим є активна участь саме прокурорів у зборі, перевірці та закріпленні доказів вчинених воєнних злочинів і доведення їх у судах, в тому числі, міжнародних.
Тому, нашому Президенту давно пора вже покласти край подальшому руйнуванню цього конституційного органу, а НАЗК порадити займатися своїми безпосередніми обов’язками, бо чергові, явно шкідливі потрясіння для прокурорів негативно позначаться на виконанні ними конституційних функцій під час війни і таким чином неминуче підірвуть імідж нашої держави, що вкрай небажано, особливо, зараз!
Більше скажу, вже тепер складаються обставини, що саме такого вкрай небажаного результату можна обґрунтовано очікувати в майбутньому. Тільки вдумайтесь, за повідомленням того ж Офісу Генерального прокурора, вже на сьогодні зареєстровано 68 тис. злочинів проти України (а війна ще не закінчилася), в той час як в органах прокуратури після її постійних «реформ» і потрясінь залишилося працювати приблизно до 10 тис. працівників прокуратури, більшість із яких, за оцінками значної частини експертів, з чим і я, на жаль, змушений погодитись, являються професійно не спроможними на високому професійному рівні здійснювати організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, тобто, здатних належним чином довести ці кримінальні провадження до суду. Це, по-перше. А по-друге, із цієї загальної кількості прокурорів значно менша їх частина мають безпосереднє відношення до розслідування даної, звертаю увагу, надзвичайно складної категорії кримінальних правопорушень. А по-третє, навіть у названих прокурорів, причетних до цієї ділянки роботи, в провадженні є і інші справи, тим більше, що за нинішнім Законом ці ж прокурори одночасно повинні ще і підтримувати у них публічне обвинувачення в судах. Ось і порахуйте, скільки прокурорів може сьогодні бути залучено до розслідування воєнних злочинів, тим більше, в таких кризових умовах, і це при тому, що вузькоспеціалізована військова прокуратура відсутня по вині, вибачте, що акцентую, але це правда, саме нинішнього Президента України, який абсолютно необґрунтовано наклав вето на проголосований нещодавно Верховною Радою відповідний Закон.
Тому, із викладеного вище і напрошуються не зовсім прийнятні враження та висновки.