Серед нас є люди, котрі завжди на видноті, проте ми мало знаємо про них самих. Це наші пастори. Сьогоднішнє інтерв’ю – спроба показати пасторську душу.
Василь Волошин розповідає про виклики, переживання і свідчення Божої сили під час війни
Яким для вас був перший день повномасштабного вторгнення?
Я прокинувся десь о третій годині. Не міг спати, мав якийсь неспокій. Тоді почув, як зовсім недалеко пролетів літак. А потім знову і знову… Це мене стривожило. Оля (
дружина) теж прокинулась. Пізніше я дізнався, що військових підняли по тривозі з Івано-Франківського аеропорту. А потім ввімкнув новини. Усередині все похололо…
Як ви перейшли від розгубленості до практичних кроків?
Уже 24-го лютого до нас виїхали з Херсонщини. Тоді я почав розподіляти свій час – служіння церкві, військовим, переселенцям...
Як прийшло розуміння, що треба допомагати військовим, і де ви брали для цього ресурс?
Розуміння прийшло природно. Багато людей пішли захищати
країну, кожен займався своєю справою.
Я почав з того, що…
