Евакуюватися чи залишатися на місці? Дійдуть до нас росіяни чи ні?
Як організовувати церковне життя в нових умовах?
У лютому відповідей на ці запитання не мала й
церква «Примирення», що в м. Умані Черкаської області. Тому більшість її членів одразу виїхали до Закарпаття. І вже звідти служили людям, що потребували допомоги. Але в кінці березня, коли стала більш зрозумілою ситуація в країні, повернулися додому і відновили служіння рідному місту.
Пастор церкви, Павло Протопопов, підсумовує те, що змогла зробити церква за три з половиною місяці:
Евакуювали понад 1 000 осіб з гарячих точок
Приготували понад 22 тисячі обідів
Допомогли розмістити понад 900 людей, які втікали від війни
Провели понад 1 000 євангельських бесід з переселенцями.
«Наразі церква служить 300-м сім’ям вимушених переселенців, які залишаються в Умані.
Ми розуміємо, що сьогодні – час сіяти Слово Боже. І віримо, що прийде час великих жнив для Божого Царства».
