Долі переселенців різні, але з однією спільною рисою: подальше | ЄХБ | Братство

Долі переселенців різні, але з однією спільною рисою: подальше життя зовсім непередбачуване і починається з абсолютно чистого аркуша. Хтось іще не може сприйняти, що повернення до звичного життя ніколи не буде. І чим старшими ми є, тим складніше відновлювати свій устрій.

Олександр – пастор із Луганщини. Свій шлях переселенця змальовує так:
З першого дня війни ми з дружиною і трьома дітьми були змушена тікати на Волинь, де нам надали прихисток. Тут ми долучилися до служіння помісної церкви, яка дуже добре нас прийняла. Ми могли робити різну роботу, в якій була потреба на той час. Частіше я зі старшими синами працював на складах, а дружина долучилася до кухонної команди сестер.

Невдовзі до нас приєдналися мої батьки і батьки дружини. В одній квартирі ми вже не поміщалися.

Трапилася можливість переїхати на Буковину. У селі, неподалік Чернівців нам запропонували будинок. Зараз робимо тут необхідний ремонт, після чого будемо перевозити сюди усю родину.

Мої батьки, якщо житло на Луганщині вціліє і буде там відновлене життя, планують повертатися додому.

Ми з дружиною вирішили не везти туди дітей, а залишатися на більш безпечній території. Молимося про Божу підтримку і пораду…
https://www.facebook.com/BaptistsofUkraine/posts/pfbid0YCzmdxTGLaF7e4Jti34an9B6Rx2HWaCgwRzqJLGt8RrMj2MJXgojLhcp4rgo8bWEl