#спостереження
Через декілька годин я буду повертатися до Берліна з Одеси.
Одесі пощастило й місто не дізналося повною мірою бойових дій. Мешканці дуже сильно намагаються продовжувати жити. По вулицях так само ходять гарні й модні дівчата, полиці магазинів та прилавків на базарі ломляться від їжі. Не дивлячись на обстріли й відсутність світла взимку, місто всеодно прикрашають гарні клумби та доглянуті парки.
З іншого боку відчувається, що місто втомилося від війни, від напруження, від невпевненості в завтрашньому дні. На пляжі немає туристів, продавців кукурудзи, дітей в морі на надувних матрацах та криків на весь пляж "Сашенька, з'їж біточок". Незмінним залишається запах акації та моря. Ціни на продукти майже не відрізняються від німецьких, при цьому зарплатня відрізняється кардинально. Перегороджений приморський бульвар та Дюк захований під мішки дуже різко нагадують про війну.
Проте одеський гумор нікуди не дівся. На ринку питаю у продавчині чи є тюлька, у відповідь отримала: "Так, є, в морі".
