Оборона Донецького аеропорту триває досі.
У 20-х числах січня у стрічках соцмереж виринають фотографії ДАПу, під ними публікують співчуття і згадують кожного, хто не повернувся із Донецького аеропорту — розтрощеного і пошарпаного металу і бетону, а на його фоні переважно червоним “242”, від 2017-го року — бачимо й “244”.
«Ми маємо символ, але не маємо дітей”, — сказала мені якось мама Героя України, вбитого у полоні “кіборга” Ігоря Брановицького — Ніна Костянтинівна. Ми маємо символічні цифри, але мусимо говорити і про те, що оборона ДАПу триває, допоки в околицях точаться бої, допоки є вогневий контроль злітки, допоки не здані ближні позиції. ДАП — це не “до паркану”, — це щось значно більше і могутніше.
