​​Чорні запорожці. Традиція боротися за свою свободу, в крові | Black.Water.Division

​​Чорні запорожці.
Традиція боротися за свою свободу, в крові українського народу. Дух вільного і незалежного дикого поля, який бере свій початок задовго до Запорізьких Січей, до цього дня зберігається в ментальній традиції.

В цей час, коли Україна мужньо і стійко боронить своє право на свободу та життя, в окопах війни народжуюся герої свого часу. Того зараз хотілося б звернутися до історії, та згадати тих людей, які в кровопролитних боях здобули славу воїнів та борців за правду.

Чорні запорожці.
Ці хоробрі воїни які вийшли на історичну арену, в період національно-визвольних змагань українського народу, на початку ХХ століття, і досі вселяють страх в сцикливого окупанта. 72 бригада носить їх девіз на шевронах, та як і предки, знищує будь кого, хто зазіхає на Нашу землю.

Чорні запорожці виникли в 1918 році. Їх розгорнули на базі кінної сотні Запорізького полку УНР в грудні. Командиром був отаман Петро Дяченко.
Перший відомий бій, де відзначився полк, був Перший Зимовий похід. В тилах червоної армії, Запорожці відзначились як найбільш боєздатна та професійна військова частина. В той час, вони єдині мали однострій: чорні шлики (головні убори) чорні черкески (верхній одяг по типу легкого жупана), та чорні штани. Більшість - носили на голові козацьку зачіску - оселедець.
На своєму знамені Запорожці носили тризуб, на іншому боці - череп з написом "Україна або смерть!".
Саме в Зимовому поході, полк з'єднався з Мазепенським полком на став дивізією.
Найяскравіша перемога дивізії була під Вознесенськом, де вони відважно розгромили ворога, та змусили того відступити.
В 1920 році полк увійшов до складу дивізії нещодавно відновленої армії УНР. В складі армії, воювали на стороні Польщі в радянсько-польській війні, де змогли відзначитися майстерністю ведення бою.
Свій шлях, полк закінчив біля річки Збруч, де був розформований.

Хоч і полк перестав існувати, але його справа залишилася. Майстерні воїни, хоробрі лицарі степів досі нищать російського окупанта. Так само як це робив Дяченко, професійно і безжально.

Україна або смерть!