Доки люди ховаються за легкими детективами аби трохи забути | Перехідник на Книжковий бункер
Доки люди ховаються за легкими детективами аби трохи забути про жахіття війни, мене понесло читати графічний роман про Голокост. Тема важка в принципі, а сьогодні й поготів. Тим не менш.
Арт Шпіґельман «Маус»
Трагедія однієї людини, трагедія цілого народу, трагедія людства. Фаталізм на кожній сторінці та копирсання у своїй психіці. Хоч Арт народився опісля, всі жахіття, що пережили його батьки, важким тягарем викарбувались на його психіці та емоціях. Звідси проблеми з батьком, які автор сміливо виставляє назагал.
Історія ведеться як діалог з батьком, де той згадує і переповідає своє життя від знайомства з матірʼю автора до щасливоїї миті їхньої зустрічі після закінчення війни. Початок війни, полон, концтабори, гетто, Аушвіц, свобода. Владек Шпіґельман боровся за життя від першої і до останньої секунди війни. Він торгував, хворів, працював, його зраджували, намагались ошукати, били, ламали, він бачив смерті, прощався з рідними, з друзями і з тимчасовими знайомими, але до останнього тримався за свою мету, тримався за життя і вперто залишався жити, навіть тоді, коли надія покидала його самого.
Цікава особливість твору Арта Шпіґельмана в тому, що всі його герої зображені тваринами. При цьому різні нації — різні тварини, хоч знайти відмінності між представниками однієї буде важко. І це прекрасна аналогія, щоб показати, що різниця між нами умовна, а рамки будуються у наших головах. З іншого боку — так легше поглянути на Голокост зі сторони, абстрагуватись від жахливої реальності і побачити кричущу абсурдість та трагічність того, що відбулося.
Особливий момент — малюнки. Місцями є такі деталі, що не кидаються в око, але відіграють надважливу роль. Наприклад, посеред історії головні герої втекли із гетто і перед ними постало роздоріжжя. Куди ж бігти далі? Де шукати своєї долі? Що чекає за поворотами? Перед людьми, що тікають від страшних умов існування, сотні питань і багато надії, перед читачем, що бачить дорогу у формі свастики, тяжке усвідомлення страшної реальності.
Загалом мені сподобалось. Це впевнені 9.5/10. Є несуттєві мінуси, але загального враження вони не псують. Як от, наприклад, місцями Арт копирсається у своїї емоціях, але лишає думку відритою. Чи то йому важливо було все це озвучити, щоб розібратися в собі, чи то навпаки — настільки заплутався у своїх почуттях і переживаннях, що виставив себе напоказ читачеві, приніс мікроскоп і каже «роздивляйтесь, шукайте».
#рецензії
===============
Окрема цінність графічного роману в тому, що він підпалив русню. Там книгу забороняли, бо «як же це так висвітлювати таку серйозну проблему та й у вигляді коміксу». Ще ті самі люди, які зараз ліплять свою свастику на все, що трапляється їм на очі, рознервувались через нацистську свастику на титульній сторінці. А ще після прочитання книги я багато читаю про автора, про саму книгу і інколи мені трапляються на очі рецензії. Так от русня порвалась, бо бачте доблесні американці в романі зображені собаками (тоді як нацисти котами), а русні там не намалювали взагалі.
