​​Студент лісового факультету сільськогосподарського інституту | Перехідник на Книжковий бункер

​​Студент лісового факультету сільськогосподарського інституту Володимир Гжицький пригадував літературні вечірки в першій половині 20-х у Харкові:

«Ті вечори, коли виступав Хвильовий і деякі товариші з інших літературних організацій, бували іноді бурливі, а то й скандальні. Пригадую один такий вечір з Миколою Хвильовим. Читав він своє оповідання, що мало назву “КП(б)У”. Починалось воно приблизно так: “Коли поїзд виривається з міста і дає протяжний гудок, то карлик Альоша, що сидить у вікні і чує гудок, каже до сестри: ‛Я знаю, що каже гудок, коли отак гу-у-у’.

— Що саме? — питає сестра.

— Він каже: Кпбу-у-у…”

Сестрі подобається метафора Альоші, і вона назвала його поетом. Через деякий час вечірка у домі сестри. Зібрались молоді пари, хлопці і дівчата. І до сестри прийшов хлопець, тільки Альоша не має пари і це його злить. Він нервується. Сестра намагається його розважити, але даремне. У цей час почувся знайомий гудок паровоза. Сестра хоче звернути увагу гостей на Альошу, щоб розважити хлопця, і розповідає про відому метафору. Альоша слухає і його розбирає злоба, і на пропозицію сестри [розказати], що Альоша розуміє під цим паровозним гу-у-у, Альоша кричить на весь голос: в п…у! Хвильовий вимовив це не вживане в літературі слово також на весь голос. Зчинився неймовірний галас. Молодь ревла від сміху, а жінки почали демонстративно виходити з залу. Хвильовий стояв спокійно і, вичекавши, аж зал втихомирився, продовжував читати оповідання і закінчив його під оплески залу».

===============
І хоч Гжицький дещо невірно переказав сцени з оповідання, цінність історії від того не втрачається.
Текст вище безсоромно поцуплено у ЛітАкценту, їм він і належить.