​​До речі про безумовну велич Пушкіна. Десь у другій половині | Перехідник на Книжковий бункер

​​До речі про безумовну велич Пушкіна.

Десь у другій половині 1920-х років (чомусь ніде не вказують точний рік цієї байки) Майк (Михайло) Йогансен обіграв Володю Маяковського в більярд у харківському клубі письменників. Маяковський підсуєтився, щоб у клубі поставили більярдний стіл і, наче усвідомлення вдячності від українських письменників йому було мало, ще й захотів визначити «Короля більярду».

Сам Володя був великим фанатом і любителем гри в більярд, тому ні в нього, ні в будь-кого з місцевих письменників не було сумнівів у тому, що звання короля дістанеться саме йому. Та Майк Йогансен не розподіляв ентузіазму москалика і майже впевнено обіграв Володю.

До чого тут Пушкін, питаєте? Гра була на ганьбу і Володі довелося видертися на той самий стіл, де його звання короля розчинилось як дитячі мрії, і голосно та виразно декламувати Пушкіна.

Маяковського загалом можна назвати хорошим рускім, адже він за допомогою пальця і пістолета у 1930-му році вбив у собі росіянина.
P.S.: на фото переможець.